– Якщо не може заробити на їжу, то буде сидіти голодний…

Свого зятя  Антоніна Юріївна відверто недолюблює: вона впевнена, що її дочка чотири роки тому могла б вийти заміж і значно вдаліше. Втім, тепер у них дитина, так що вибору особливо немає. Дочка сидить в декреті з дворічною дитиною, а зять … теоретично, мав би забезпечувати сім’ю, але, на жаль, цього не робить.

Вадиму за всі роки шлюбу якось фатально не щастить з роботою. То звільнять, то не платять, то компанія ліквідується … При цьому живуть вони у квартирі, яка належить Антоніні Юріївні. За житло всі роки платить вона сама, оскільки панічно боїться комунальних боргів. Так, чого доброго, можна накопичити такі недоплати, що потім взагалі не розплатишся. На зятя жодної надії немає. Антоніні Юріївні простіше заплатити вже самій і спати спокійно.

Але це ще не все: дочка часто приходить до матері й просить «позичити грошей» на їжу. Хоча з чого їй віддавати-то? Антоніна Юріївна прекрасно розуміє, що «позичити» в такій ситуації означає просто «дати». Але ж і відмовити теж не можна: в сім’ї маленька дитина, не буде ж дворічна внучка сидіти на макаронах. Дитині треба їсти овочі, фрукти, якісну молочку, м’ясо … Тільки Вадима це, здається, зовсім не хвилює.

– Два місяці тому знову звільнився, і знову з вагомої причини – директор його прилюдно дурнем назвав! – з сарказмом у голосі розповідає Антоніна Юріївна. – За чотири роки це вже шосте місце, п’яти місяців не протримався. Зараз шукає роботу. У соцмережах написав – відкритий, мовляв, для нових пропозицій. Тільки толку зовсім немає – гідної роботи для його величності так і не пропонують …

– Тонь, ну з роботою зараз непросто, це всі говорять, – заспокоює Антоніну Юріївну подруга. – Час такий. У моєї сусідки син сім місяців шукав! Теж молодий, перспективний, з освітою. Тільки ось недавно знайшов щось пристойне, вийшов … І твій зять знайде, обов’язково. Просто, можливо, підтримати його треба в непростий момент …

– Знаєш, я ось вважаю, що мужику місяцями роботу можна шукати, коли сім’ї немає! А якщо є сім’я, а тим більше дитина, то триматися за роботу зубами треба, не йти, поки іншого місця не знайдеш! Подумаєш, дурнем назвали … А якщо вже пішов, не подобається таке – влаштовуйся швидше куди візьмуть і працюй! Касиром, продавцем, учнем слюсаря – неважливо! ..

Влаштовуватися якимось учнем слюсаря або касиром Вадим категорично не хоче. Чи не для того він навчався п’ять років в інституті. До того ж ну вийде він зараз на важку фізичну роботу, і що? Продовжувати шукати «нормальне» місце? Знявши спецодяг і відтерши руки від масла, бігти на співбесіду в банк? Маячня… Або назавжди тепер залишатися в слюсарем?

– Та не буде толку від такої роботи! – махає руками Вадим. – Буду заробляти шість тисяч, мерзнути, мокнути, хворіти, кому це треба? На проїзд і їжу з ліками більше піде. На сім’ю все одно не вистачить!

При цьому грошей у молодої сім’ї немає вже зовсім. Пару днів назад дочка знову приходила і просила позичити грошей на похід в продуктовий магазин …

– Значить так! – раптово вирішила Антоніна Юріївна. – Грошей більше немає. Все, вистачить, від мене більше не отримаєте ні копійки. Ти з дитиною можеш приходити вечорами – нагодую. Але на винос – вибач, нічого не дам.

– А як же Вадим? – в замішанні запитала дочка. – Ми поїмо, а він голодний сидіти буде?

– А це вже, вибач, не моя справа! – розвела руками Антоніна Юріївна. – Значить, буде сидіти голодний, якщо не вміє заробити…

І ось уже третій день так і живуть. Дочка з дитиною приходить ввечері на вечерю. Антоніна Юріївна годує їх тим, що є у неї в холодильнику. Чим харчується зять, невідомо. Чим закінчиться експеримент, теж поки неясно. Можливо, хепі-ендом – Вадим візьметься за розум, знайде роботу і все буде прекрасно. Але може і ні.

Знайомі Антоніни Юріївни, які в курсі ситуації, розділилися на два табори.

– Даремно вона так! – зітхають одні. – Ну і чого доб’ється в результаті? Посієш розкол в молодій сім’ї, розлучиш  дочку з чоловіком. Таке не забувається, це ж і приниження мужику яке … Отримаєш в результаті матір-одиначку з причепом на свою шию … Де гарантія, що інший зять буде кращим, ніж  Вадим. Цей хоч дитині рідний батько …  Встане ще зять на ноги, тільки ось тещу вже не пробачить …

– Так молодець вона, все правильно зробила! – сперечаються інші. – Вадима треба на місце ставити однозначно. А як? Тільки так і можна вирішити цю проблему. Зголодніє – почне ворушитися і думати, як заробити гроші…

А як вважаєте ви, це правильне рішення? Хто не працює той не їсть? Або неправильно це, не по-людськи, не можна так? Зараз не війна,  не голод, і зайву тарілку супу з хлібом  не шкода. Дочка чоловіка любить, розлучатися з ним не хоче, а ось так сварити їх, руйнувати сім’ю – це погана ідея…