Якщо хочете бути старанною дитиною, то не допускайте ці помилки щодо своїх батьків (особливо, якщо вони у віці)
1. Старість – це бурчання.
З часом люди змінюються. Прожиті протягом усього життя події так чи інакше накладають свій відбиток. Плюс наш мозок поступово починає деградувати – це прості процеси, закладені природою.
Тому деякі люди похилого віку стають більш буркотливими, схильними до сварок. Але не треба зациклюватися на словах, як і не слід на них злитися.
Якщо літній матері важко дається освоєння смартфона, потрібно робити поблажку на вік. Варто зрозуміти, що грубі емоції все одно не допоможуть і краще спрямувати ці сили на терпіння!
Подавайте все акуратно, легко, без зайвих емоцій. Літні люди уразливі, подібні до дітей. Карл Юнг вважав, що найнеобхідніше їм – це відчуття турботи. Їм важливо розуміти, що про них не забули. І ваша терпимість, як старанного сина (або дочки) – є той «ключик» до їхнього серця.
2. Мої проблеми – не проблеми батьків.
Звичайно, батько чи матір охоче віддасть останній шматочок хліба своїй дитині. І не має значення, 30 років їй чи вже за 70. Батьки завжди залишаються такими для своїх дітей.
Але слід розуміти й інше, навіть попри це їх сприйняття інформації вже по-своєму спотворено. Будь-які погані звістки, навіть найменші, стають для них глобальними.
Наприклад, поділившись з батьками тим, що на роботі цього місяця вдалося заробити на 5 тисяч менше, можна спровокувати цілу катастрофу. Це ви не додасте значення цієї інформації, озвучивши її побіжно, а для батьків вона може виявитися цілком серйозною.
Зміщуйте акцент із негативної інформації до позитивної. А ще краще – продовжуйте створювати спільні яскраві спогади. Так, вони вже не настільки рухливі як раніше, але прагнуть чогось нового і яскравого не менше, ніж їхня дитина в дитинстві!
3. “Мам, тату, допоможете мені?”
Чим старшою стає людина, тим більше її залишають сили. І паралельно світ ніби демонструє, що «старі люди йому не потрібні зовсім» . Так, у людей у віці не так багато сил. Але треба дозволяти їм допомагати навіть у дрібницях – нехай вони почуваються потрібними. І тим більше, не слід їх лаяти через помилки.
Навіть ті з дітей, які не можуть знайти спільні теми для розмов, завжди можуть почати говорити про елементарні речі. Наприклад, не полінуйтеся, дізнайтеся – де мати купує сметану, похваліть її покупку. І неважливо, що ви купуєте зовсім іншу і вважаєте її смачнішою.
Вік будь-якої людини недовгий. Краще бути старанною дитиною, яка не допускає помилок щодо своїх літніх батьків, ніж тим, хто жалкуватиме про те, що вчасно не встиг вибачитися. Цінуйте і любіть своїх «стареньких».