Якщо абсолютно все робити тільки заради власної вигоди, або історія однієї родини

Син Марії Миколаївни одружився 7 років тому. До весілля батьки зробили синові розкішний подарунок: і квартиру однокімнатну купили, і ремонт в ній косметичний зробили, і обставили її на перших порах.

– Без особливої розкоші, – каже Марія Миколаївна, – але на перший час, я вважаю, цілком добре. Ми у всьому постаралися синові життя полегшити. З дитинства секції, гуртки, упор на навчання, репетитори одні чого варті. В інституті відучився, працює. Ми з чоловіком не мільйонери, але багато батьків і цього дітям на старті в сімейне життя дати не можуть.

Марія Миколаївна вважає, що все цілком справедливо. Що змогли. Я б за таке сказала величезне спасибі. Тим більше, що батьки Олі, обраниці сина Марії Миколаївни Вадима, практично нічим молодим не допомогли й не допомагають досі.

– Хоча, – зауважує жінка, – люди вони дуже небідні. У самих квартира, дача, хороша робота, за кордон відпочивати їздять на рік по  два рази. Але і на весілля не витратилися, і з приданого в Олі – тільки її особисті речі, одяг і косметика.

– Дочка сама чоловіка вибирала, – каже мама Олі, – ми не примушували. Тепер нехай її ваш Вадим забезпечує.

У сім’ї батьків Олі і її родичів живуть за принципом: якщо тобі щось від мене треба, то мусиш запропонувати щось натомість. Якщо батько Олі погоджується зустріти когось із родичів в аеропорту, то замість він обов’язково «струсить» гроші на бензин, та ще й на коньяк.

– Я б уже краще таксі взяла, – каже Марія Миколаївна, – дешевше обійшлося б. А сваха рідній сестрі уколи робить за гроші. Уявляєш?

– Я не уявляю. Але судити не беруся.- говорить знайома, – А коли внуки?

– Які внуки, – засмучено говорить Марія Миколаївна, – Оля в перший рік говорила, що народжувати не хоче тому, що чоловік мало заробляє на своїй роботі. Син роботу поміняв, але ж там нормально платили, і колектив був хороший, і робота цікава. Пішов. Туди, де оклад був вище. Тепер ще й у вихідні викликають, і затримується частенько.

Після зміни чоловіком роботи Оля відмовилася дарувати чоловікові спадкоємця, поки вони не з’їздять на відпочинок за кордон. Після Таїланду була відмовка, що потрібна шуба. Оля працює в музичній школі, отримує набагато менше чоловіка, але вимагати не соромиться.

– Я у батьків це мала, – каже дівчина Вадиму, – невже, вийшовши заміж, я повинна жити гірше? Про який дитині можна говорити в цій норі однокімнатної?

– Вадим до нас, – каже Марія Миколаївна, – порадитися: може продати цю квартиру і взяти побільше в іпотеку. Ми з батьком, звичайно, проти були. Ця однокімнатна квартира, якщо що, не поділиться, а спільну візьмуть? Син доводів батьків послухав.

– Як народжувати, – говорила вона чоловікові з образою, – якщо ти сам цього питання вирішити не зміг? До батьків побіг питати дозволу! Ти сам від маминої спідниці не відірвався ще, який з тебе батько?

Скільки не скандалила Оля, що платіж за іпотеку буде дорівнює її зарплаті, скільки не проганяла чоловіка спати на кухонний диванчик, але зрозуміла: більше двокімнатної їм не бачити. В’їхали у двокімнатну, однушку здали, живуть.

– Тепер у неї нові відмовки, – каже Марія Миколаївна, – мовляв, я в декреті буду сидіти, грошей буде мало, куди народжувати? Треба погасити іпотеку, тоді вже про дітей замислюватися. Їм по 30 років вже!

– Мамо, – ділився Вадим з Мариною Миколаївною, – я думаю, що Оля так і буде тягнути. Занадто егоїстична. Розплатимося за іпотеку до 40-ка років і що вона мені скаже? Народжувати пізно?

– Ось якби ми однокімнатну продали, – каже чоловікові Оля, – тоді б я точно була спокійна і нарешті народила. І мама так говорить: до чого вам дві квартири?

Оля натякає, що, якщо чоловік її не слухає, то вона не зробить те-то і те-то.

– Дістало, – Вадим вперше підвищив голос вдома, – вічна торгівля: зроби масаж – приготую вечерю, сходи в магазин – тоді я тебе порадую, продай квартиру – народжу дитину. Тобі не в музичній школі працювати треба, а на ринку. Торгуватися ти з дитинства вмієш.

– Зараз син у нас з батьком, – каже Марія Миколаївна, – тиждень вже живе, повертатися у нього немає бажання. Оля дзвонить, вмовляє повернутися, обіцяє гори золоті, на все готова, а він уже перегорів.

– Я повернусь і все почнеться спочатку, – каже Вадим, – Оля напевно одна у батьків з тієї ж причини: батько свого часу не зміг трикімнатну квартиру купити.

– А як їй не хвилюватися, – прийшла виясняти Вадима теща, – жінка повинна бути відповідальною. Заводити дітей треба тільки тоді, коли повністю впевнена в тому, що зможеш їх усім забезпечити. Це не примхи, а відповідальна позиція. І що тобі  піти на її умови, ось зробиш – відразу дитинку отримаєш.
Поживши в батьків місяць, Вадим подав на розлучення. ” А раптом я захворію,  вона й тоді зі мною торгуватись буде? Значить не любить вона мене, а тільки використовує!”- пояснив своє рішення Вадим.