– Якби я вас попередила раніше, то ви б мені відмовили. – заявила племінниця

Вчора ввечері ми з чоловіком прийшли з роботи, швидко повечеряли, дивимось фільм на компі та п’ємо чай з печивом. Фільм нам дуже сподобався, ми дивились його на одному диханні, але тут несподівано подзвонили у двері.

Чоловік пішов відкривати. Я почула голоси незрозумілі в коридорі, а тому пішла дивитися кого там принесло. Чоловік з понурим обличчям тупцює і молода дівчинка з русявим волоссям роззувається, тут же дві  валізи та сумка з ноутбуком.

У моїй голові заворушилося дуже нехороші думки. Ось прям огидні думки та підозри. Невже далека родичка на тимчасове проживання напрошується?

Всі мої підозри підтвердилися. Це до нас «на пару днів» приїхала племінниця чоловіка, дочка тітки Іри з Чернівецької області. Приїхала влаштовуватися на роботу. Виявляється в Чернівцях немає роботи, а тому треба їхати у Львів.

Я не стерпіла і запитала чому ж не сповістили про приїзд завчасно? Племінницю чоловіка звуть Аня і мабуть, вона не надто розумна, тому як просто сказала, що якби її мама нам зателефонувала раніше і попросила дозволу у нас пожити трохи, то ми б знайшли сотню причин для відмови, а так приїхала несподівано і ми не зможемо її вигнати на вулицю! І посміхаючись на весь рот, запитала:

– Ви ж не виженете мене? Правда? А то мені нікуди йти.

Я слухала її й вухам своїм не вірила, ця дівчина і справді настільки тупа, чи надто хитра і прикидається наївною. У нас двокімнатна квартира, але спальних місць тільки – одне. Це наш з чоловіком диван. У другій кімнаті є меблі: шафа книжкова, стіл комп’ютерний, крісло, шафа з одягом, металевий стелаж з акваріумами, тумбочка з величезним фікусом, але ні ліжка, ні дивана там немає.

Я провела Аню в цю кімнату і сказала, що вона тут ночуватиме і може скласти свої речі в тумбочку під фікусом. Вона озирнулася і запитала на чому спати буде? Я відповіла, що спати вона буде на підлозі і я дам її пару ковдр замість матраца, плед і подушки. Мабуть, їй ця перспектива не сподобалася, вона розгубилася і запитала коли ми купимо їй ліжко?

Починається!!! Вона що? Вирішила що ми її до себе на утримання візьмемо? Я постаралася не видати своїх емоцій і дуже спокійно і твердо відповіла їй, що ніколи ми не купимо їй ліжко, адже вона у нас ненадовго зупинилася. Я спеціально зробила наголос на слово «ненадовго»!

Аня промовчала і почала розпаковувати речі. Потім я запропонувала їй чай з сухариками, але вона відмовилася і пішла спати.

Чоловік обіцяв зателефонувати тітці та прояснити ситуацію, він як і я був не в захваті від гостей!  Подивимося що буде далі.