– Якби ти написала повідомлення раніше, я б все встиг і ти б її не побачила…

Був теплий осінній день. Щаслива Ліда вийшла з магазину, поправила сумку на плечі й стала набирати повідомлення чоловікові.

Вона була неймовірно щаслива, адже підвищення по роботі вона чекала три роки, майже щодня затримувалася допізна, не брала відпусток і лікарняних, все заради заповітної посади начальника відділу. І ось сьогодні їй оголосили що, саме вона отримує цю посаду.

Ліда немов летіла додому. Пляшка шампанського стукала об баночку з оливками. Ліфт не працював, вона побігла по сходах, все з тією ж посмішкою дістала ключ і ключ весело дзенькнув у свердловині.

У коридорчику Ліда скинула черевики. Було чутно, що у ванній ллється вода. «Миється» – подумала дівчина. Вона розстебнула пальто, дістала пляшку шампанського і раптом побачила, як з кухні спішно виходить якась дівчина, розгублено задкує до дверей, узувається і зі словами:

– Вибачте, я не встигла піти, – вибігає з квартири.

Ліда зблідла, піт виступив на лобі, а в очах відразу потемніло. В цей момент з ванної вийшов мокрий і голий по пояс чоловік. Він витирався рушником, а Ліда стояла і розгублено дивилася на нього. Що вона могла подумати? А їй і  не треба було думати – вона бачила все на власні очі.

– Ти моє повідомлення бачив? – спитала бліда Ліда.

– Так, але треба було раніше написати, – відповів чоловік і натягнув на себе суху футболку. – Я не встиг.

–  Ти вважаєш це нормальним? – поцікавилася вона.

– Цілком, а що тут такого? – відповів чоловік і додав, – ти роздягатися будеш або так і будеш стояти в порозі?

Ліда розридалася.

– Ти чому? – чоловік схопив її та штовхнув на кухню, – ходи, водички вип’єш, що ж так через роботу переживати?

В Ліди був шок. На кухні був накритий стіл: кілька тарілок з закусками, гаряче, салатик і навіть пара шматочків її улюбленого чізкейка. У вазі стояли білі хризантеми.

– Я подумав, що тобі буде приємно відзначити таку важливу подію у твоїй кар’єрі, а тому замовив вечерю з ресторану, роздягайся, шампанське буде до речі, давай святкувати.

Ліда знову розплакалась, але цього разу вже від щастя.

–  І кран у ванній я все-таки полагодив! – додав чоловік.