Яка ж цікава у мене свекруха! На словах вона обожнює свою молодшу дочку, але варто було нам купити більшу квартиру, як свекруха відразу вирішила збагрити нам свою розпещену молодшу дочку

Яка ж цікава у мене свекруха! На словах вона обожнює свою молодшу дочку Яну. І навіть особливо не приховує, що любить її більше за сина, який мені доводиться чоловіком. Але Ірина Олексіївна – так звуть свекруху – чомусь останніми роками не бажає жити зі своєю улюбленою донечкою під одним дахом. Вічно намагається її кудись збагрити.

Я здогадуюсь, чому так відбувається. Свого часу свекруха до неподобства розпестила Яну. Підсумок зрозумілий. Зовиця виросла невміхою, а в її матері сил поменшало. І вона просто втомилася постійно обходжувати донечку, але змусити ту самостійно дбати про себе язик не повертається.

Ось свекруха й почала шукати способи перекласти турботи про Яночку на когось ще. Що вона тільки не вигадувала!

Спершу свекруха відправила Яну на навчання до міста, де живуть одні їхні родичі. Ті люди мали славу безвідмовними, але Яна їх примудрилася дістати своїм побутовим кретинізмом.

План Ірини Олексіївни провалився, і Яні довелося доучуватися у рідному місті, у гіршому ВУЗі. Зате не в гуртожитку і не на оренді, де ніхто за нею прибирати не буде.

Пізніше свекруха почала підбивати свою дочку вийти заміж за чоловіка зі своїм житлом. Звісно, ​​ця задумка теж обернулася крахом. Тому що в здоровому глузді ніхто не розглядає цю капризульку на роль дружини.

Про пригоди свекрухи та зовиці я дізнавалася виключно від чоловіка. І його розповіді сприймала виключно як анекдоти, оскільки в наш бік подібних намірів не відбувалося.

Ми ж довгий час жили в квартирі-студії та ще й з маленькою дитиною. Тому для свекрухи не було жодного інтересу.

Втім, я думала, що до нас прохань не надходило, бо свекруха здогадалася, що на наші шиї не видерешся. А ще тому, що ми живемо в одному місті і хорошу легенду для переселення Яни до нас не придумаєш.

Але ці припущення були не вірні. Ірина Олексіївна нас не чіпала виключно через брак квадратних метрів. Як же! Її донечка буде тулитися в куточку на розкладачці.

Але як тільки ми назбирали на розширення і переїхали в двійку, свекруха відразу намалювалася. Стала мало не зі сльозами просити дати притулок її бідній-нещасній донечці, якій з рідного дому цілу годину діставатися до роботи.

Мене ледь не розібрав злий сміх, коли я дізналася про це прохання. У чоловіка дорога займає півтори години в один бік (офіс його фірми розташований у передмісті), але він не скаржиться.

До того ж я багато чула про ставлення Яни до роботи. Місяць попрацює, зрозуміє, що їй ніхто не готовий дмухати в одне місце, не забуваючи платити нечувані суми, і починає нові пошуки щастя.

Про невміння обслуговувати себе теж не треба забувати. І взагалі, ми не планували з кимось ще ділити дах. Ми хочемо жити лише своєю сімʼєю. І зайвих квадратів у нас, як і раніше, немає. Одна кімната наша, друга – дитини.

Свекрусі ми висунули лише два аргументи для відмови, щоби зовсім не посваритися: про те, що година до роботи – дрібниця, і про нестачу місця. Але скандал все одно розгорівся.

– Яночка більше не може щодня мотатися на інший кінець міста. Та на неї без сліз не поглянеш! – розібралася Ірина Олексіївна.

На цій Яні орати та орати! Вдома і пальцем ні до чого не торкається. Робота теж із серії не бий лежачого, а інші види діяльності вона й не визнає. Не розвалиться вже від годинної поїздки.

Загалом ми знову відповіли “ні”, але вже під єдиним приводом – брак місця. А свекруха і в цьому не побачила поважних причин для відмови.

– Та невже у двокімнатній квартирі не знайдеться містечка?! Внучок може і з вами в одній кімнаті пожити, а Яночці його кімнатою поступіться, – видала вона геніальну ідею.

– Ні, мама. Яна з нами жити не буде і точка.

– Як ти можеш так казати про рідну сестру? – ахнула свекруха.

– Я говорю чисту правду. І ти не тільки довгою дорогою до роботи стурбована, так? Втомилася стрибати навшпиньки навколо сестрички і хочеш на нас перекласти цей обов’язок, – безперечно дав зрозуміти чоловік матері, що розкусив її хитрий план.

Ірина Олексіївна не знайшла, що відповісти, і поспішила закінчити розмову.

Потім вона спробувала діяти через мене. Стала посилено тиснути на жалість. Мовляв, ти теж мати, а тому маєш усе зрозуміти і увійти в наше становище.

Я як мати діятиму тільки в інтересах своєї сім’ї. І не допущу, щоб вона постраждала через якусь примхливу та марну в побуті дівку. Нехай Ірина Олексіївна це зарубає собі на носі і сама розхльобує наслідки свого поганого виховання!