Як зрозуміти, хто з близьких людей вас справді любить: розповідаю на прикладі своєї подруги, яка не хитрим способом зрозуміла для кого вона насправді дорога
В мене є подружка Наталя. В неї все було чудово. Вона ще в молодості замислювалася про те, що рано чи пізно це щастя закінчиться. Не буває так, щоб людина йшла виключно білою смугою, не наступаючи на чорну.
Але жінці виповнилося 30 років, 40, 50. А життя ніколи не поверталося до неї спиною. Ніхто її не обманював, не зраджував, не підставляв. Тільки на посаді підвищували та зарплата росла.
Щоб не бути у Всесвіті у боржниках, Наталя щедро ділилася з людьми – гарним настроєм, грошима, хлібосольним столом.
Вона любила запрошувати людей у гості. Три дочки з чоловіками, батьки зятів, сусідки, подруги, однокласниці. Кожне свято – застільна феєрія, міцна команда однодумців. Може, тому й життя легко давалося?
Наталя переживала за дочок – а раптом доля на них відіграється? Але й їхні справи йшли вгору. Чоловіки в них були без шкідливих звичок, сімейні, відповідальні люди.
Якоїсь миті Наталя наказала собі більше не турбуватися і не боятися. Те, що вона має – це не випадковість. Це результат продуманих кроків та зважених рішень.
Її бабуся та дідусь жили по совісті, ніколи не дозволяли собі сподіватися на авось, її батьки так жили. Так жила вона і житимуть її дочки. Шкода що чоловіка рано не стало…
Якось Наталя прокидається і розуміє, що їй нічого не хочеться. Ні застіль, ні гостей. Нікого не хочеться бачити. А на носі велике свято, люди сподіваються. І в них традиція – збиратися всім разом.
Наталю почала мучити совість – адже всі на неї розраховували, напевно. А їй не хочеться і все тут… Треба переступити через себе. Треба змусити себе…
Дата свята підбиралася дедалі ближче. А Наталя сиділа у своїй хаті і нікому не дзвонила. І їй ніхто не дзвонив. Навіть цікаво стало – а що далі?
Далі було так: до Наталі приїхав один зять та одна дочка. Дві подруги заїхали без попередження. І сусідка забігла. Інші навіть не подзвонили. Може, зітхнули і зраділи, що енергійна Наталя дала їм спокій.
Кого зараз здивуєш ресторанами?
Японська мудрість каже:
“Піди в тишу – і побачиш, кому ти потрібний”.
Ця порада потрібна тим, хто відчуває, що докладає більше зусиль, щоб підтримувати стосунки.
Альбер Камю, філософ:
Зв’язком з людьми ми завдячуємо лише своїм власним зусиллям: варто припинити писати чи говорити, варто відокремитися, і натовп людей навколо вас розтане; розуміємо, що більшість цих людей насправді готові відвернутися від нас (не зі злості, а лише з байдужості), а інші завжди залишають за собою право переключити свою увагу на щось інше.
Увага може бути у дефіциті, а й у профіциті. І це все псує. Люди мають право від нас відпочити. Як і ми від них.