Як я випадково завів дома кота

У багатьох людей живуть домашні вихованці. Ми їх  любимо і вважаємо членами сім’ї. Але далеко не всі люди заводячи тварин і розуміють, яку відповідальність вони взяли на себе. Чомусь деякі впевнені, що можуть поводитися з тваринами так, як їм заманеться, вважаючи це “вихованням”. Таких не гріх і провчити.

У наших сусідів з’явилася дуже погана звичка. Викидати свого домашнього кота Томаса в під’їзд. Спочатку я подумав, що вони просто його гуляти привчають, а потім зрозумів, що це покарання за якісь проступки.

Переляканий Томас сидів біля дверей по кілька годин. Якщо він починав нявкати або скребти в двері, то відразу отримував віником від господині. Мені стало шкода бідного кота і я вирішив, як слід провчити цих сусідів, якщо вони хоч раз ще виконають свій трюк.

В один із днів, коли я втомлений і злий повертався з роботи, в під’їзді знову зустрів пухнастого сусіда. Він, як завжди, з сумним виразом на мордочці, віддано сидів біля дверей господарів і очікував вибачення. Не знаю, що він накоїв, але зазвичай це якісь дрібниці. Що-небудь упустив або подряпав руку коли грався.

Побачивши мене, котик підвівся і привітно замурчав. Під’їзна акустика тільки посилила цей звук, вийшло дуже голосно. Я не втримався і посміхнувся, всі проблеми дня якось відразу зникли. Взяв Томаса на руки і, дивлячись як він треться об мій піджак, зрозумів, що пора дати жорстоким господарям вихованця хороший урок.

Вставив ключ і, відкривши свої двері, заніс котика всередину своєї квартири.

– Так і знала, що рано чи пізно, ти його принесеш сюди … – зітхнула дружина, побачивши мене з котом.
– Дивно, що ти сама ще цього не зробила – посміхнувся я у відповідь і, роззувшись, відніс бідолаху на кухню.
Налив йому молока, дав шматочок риби. Томас із задоволенням все з’їв і знову замурчал, вистрибнувши мені на руки.

На наступний день був мій вихідний, і я кілька годин поспіль насолоджувався криками сусідів у дворі. Вони вийшли всією сім’єю шукати зниклого кота. Звали його по всякому, обіцяли йому різні ласощі і всілякі блага.

Але Томас продовжував сидіти у мене на руках, як і зараз сидить поруч з моїм комп’ютером. Він не виходить з нашої квартири, а я не поспішаю видавати його назад. Швидше за все, мене звинуватять у крадіжці, коли все розкриється. Можливо вдасться відбутися скандалом.

Я думаю, що це невисока ціна за благополуччя цього ласкавого і доброго кота, який просто не знає, як догодити своїм господарям.