Як я відучив нахабну сусідку брати мої речі без дозволу
Ми живемо в комунальній квартирі. Всього 4 сім’ї без дітей. І є в нас одна “економна” сусідка, яка полюбляє користуватись чужими речами. Скільки вже з нею про це розмов було, сварок – нічого не допомагає. Вирішив відучити.
Коли дві інші парочки поїхали на все літо до рідні, а ми збиралися у відпустку на тиждень, була пророблена колосальна підстава. Ножі були обмащеені тонким шаром витяжки з найгостріших перців, замість ополіскувача для рота було налито засіб для миття скла, замість Фейрі засіб для унітазу, замість піни для гоління пінна поліроль для пластику (довго мучився з етикеткою), в пралку в барабан був насипаний порошок для забарвлення в зелений колір, коньяк в холодильнику поміняний на спирт з чаєм (думаю, градусів 80-85 вийшло), туалетний папір акуратно розмотаний на метр-півтора і посипаний червоним перцем злегка і скручений назад, мило для рук поміняно на антифриз рожевий, порошок для кольорового поміняний на відбілюючий, губки з кремом для взуття змащені мазутом.
Все це було з маленькими позначками, щоб зрозуміти, користувалися цим чи ні.
Коли повернулися, нам тут же викликали поліцію, сусідка довго репетувала, що ми тут її вбити хочемо, скандал був феєричний. Коли полісмени почули, що все, чим вона користувалася, наше, розвернулися і поїхали, аргументувавши це тим, що це наші речі і ми маємо право робити з ними, що хочемо, не попереджаючи інших.
Особливо один товариш поліцай не міг стримати посмішку, коли сусідка розповідала, що зад горів від “їх туалетного паперу”.
Коли перевірив мітки, все, що міняв, було у користуванні! Бінго! З нами тепер не розмовляють, а у сусіда є синьо-зелені бляклі джинси!