ЯК уважність кота врятувала моє життя …

Минулого року моя сестра поїхала у відпустку. Вона залишила мене стежити за її  квартирою і величезним котом. Довго не думаючи, я вирішив на пару тижнів переїхати туди. У перший же день я примудрився захворіти.

Зібрався спати – кіт кричить, як ненормальний, кличе на кухню. Досипав їжі, поміняв воду, погладив.

Реакції ніякої, все одно сидить посеред кухні і кричить так, що спати неможливо.

Почистив йому лоток, ще пару раз погладив, відрізав м’яса. Моя температура піднялась до 39, голова розколюється і нудити починає.

До їжі кіт не доторкнувся, дивиться в одну точку і кричить, але на пару хвилин притих.

Тільки я ліг, з кухні знову божевільний крик вже захриплого кота.

Не витримав. Прогнав кота мокрим віником, закрив кухню. Кіт продовжував  несамовито кричати, вже під дверима.

Пошукав телефони ветеринарних клінік, подзвонив.

Вирішив зробити каву і їхати в найближчу, підійшов до плити, а там газ включений і не горить.

Я ідіот. А цей мейн-кун молодець. Ось так тварини з дивним чуттям виявляються уважніші своїх господарів.