– Як це? За те, що з рідним внуком сидить, мама з вас гроші бере? .. Та ще й чітко обумовлену зарплату?…
Чекаючи на автобус після важкого робочого дня, я випадково стала свідком розмови двох жінок, які були давно знайомі між собою. Їх діалог на хвилинку змусив мене задуматись.
– Настя, привіт! А в тебе ж дитина зовсім маленька, по-моєму, так? – сказала одна з них.
– Ага, син Антон. Два з половиною роки. А що?
– Все хочу запитати, хто у тебе з дитиною сидить, поки ти працюєш? Няню взяли?
– Ні, не няню! Моя мама сидить. Приїжджає до нас кожен день з ранку, ввечері їде, коли я або чоловік додому приходимо. Весь день Антон з нею. Мама гуляє з ним два рази в день, годує, займається. Робить все, що потрібно! Я спокійна – все-таки син не з чужою людиною …
– Мама? Пощастило тобі! Яка ж молодець яка твоя мама. Зараз далеко не кожна бабуся візьметься ось так, на постійній основі, сидіти з маленьким онуком … Це ж така праця! Тим більше, для людини у віці!
– Напевно, не кожна. Але, з іншого боку, вона ж не безкоштовно сидить. Ми їй зарплату платимо …
– Як це? За те, що з рідним внуком сидить, мама з вас гроші бере? .. Та ще й чітко обумовлену зарплату? І багато платите?
– Так, бере … Платимо менше, ніж справжній няні, звичайно. Домовилися по тридцять на годину. Це набагато дешевше, ніж няня …
– І хто це придумав?
– Мама сама запропонувала … Рік тому мене покликали вийти з декрету на дуже хороших умовах. Якраз сину було півтора року, а гроші були потрібні. Ми хотіли няню шукати, а мама каже – навіщо вам чужа людина? Дитина маленька. Давайте, каже, я буду у вас замість няні, все одно планую йти з роботи, будете платити мені, а не чужий тітці … Ну ми з чоловіком порадилися і погодилися. Особливо після того, як на кількох потенційних нянь подивилися. Бр-р …
– Ну, не знаю … Мені свекруха трохи допомагала з донькою, які не на постійній основі, так, в разі форс-мажору. І жодного разу не заїкнулася про гроші. Навіть якби ми стали давати, вона б відмовилася і дуже образилася. Та й я б була в подиві та образі, принаймні, в глибині душі. Рідні ж внуки! Як так можна?..
– Ну, з одного боку, я теж спочатку була трохи в ступорі. Але … Гарну няню за такі гроші ми б точно не знайшли. Мама – людина відповідальна, я їй повністю довіряю. Гроші, знову ж таки, краще платити своїм, ніж віддавати чужим. Рік пройшов, все чудово. Так що вийшов не найгірший варіант для всіх!
Як ви вважаєте, це нормально, просити та брати гроші за догляд рідного внука, в той час, коли діти явно не олігархи і дочка виходить на роботу, не досидівши в декреті, тому що «дуже потрібні гроші»?
Ще років 20 тому таке і в голову нікому не могло прийти. Бабусі забирали онуків в село або на дачу на все літо і часто не по одному, а по три-п’ять осіб, не брали з батьків ні копійки й нікому не скаржилися. З іншого боку, бабусі того часу були іншими людьми. Здається, їх все ж не так лякав завтрашній день і наближається старість. Нинішнім старикам куди страшніше. Немає надії ні на державу, ні на дітей, ні на онуків. Гроші – єдине, що може хоч якось допомогти в немочі. Тому люди, поки на ногах, прагнуть хоч щось заробити …
А може, доньці молитися потрібно на таку матір? Бере менше ринку, сидить з дитиною, швидше за все, сумлінно. І приводу немає дорікнути дітей, що сіли матері на шию?
А ви платили (б) своїй мамі за послуги няні, або у вашій картині світу обумовлена зарплата і чіткі розцінки в подібній ситуації – дикість?