Як тільки ми з чоловіком сваримося, так свекруха біжить забирати пледи та штори

У звичайний час свекруха не робить наполегливих спроб розвести нас із чоловіком. Принаймні я про них нічого не знаю. Тобто, якщо вона і робить щось, то максимально потай.

Але варто тільки нам з чоловіком посваритися, а робимо ми це дуже рідко, але дуже бурхливо, як свекруха одразу ж біжить забирати пледи та штори, які вона нам подарувала.

Потім ми з чоловіком миримось, він повертається від батьків, тягнучи за собою ті самі пледи та штори. Я спочатку випала в осад від цієї ситуації, а тепер це вже перетворилося на традицію.

Я одружена вже сім років. За цей час на різні свята свекруха встигла подарувати нам два пухнасті пледи та щільні темні штори у спальню.

Звичайно, це не єдині подарунки, але на решту вона не претендує. А ось штори та пледи їй не дають спокою. Я навіть намагалася їх уже не брати назад, але не вийшло.

Вперше ми з чоловіком саме так посварилися через два роки після весілля. Ми з ним обидвоє втомилися, емоції били через край, тож сварка видалася серйозною.

У нас на руках маленька дитина, яка не давала жодної хвилини спокою, квартира в іпотеці, грошей вистачало тільки на те, щоб зводити кінці з кінцями, і ще треба було викрутитися.

Ось ця втома, що накопичилася, і роздратування спалахнули спочатку лайкою, а потім все закінчилося сваркою, в якій ніхто не соромився у виразах і нагадував іншому найменший недолік. Чоловік психанув, грюкнув дверима і пішов ночувати до батьків. Це я дізналася від свекрухи, яка за годину вже стояла на порозі.

Вона сухо поінформувала мене, що син їй все розповів, зараз він у них. Від мене ж вона попросила віддати пледи та штори. Сказано це було так буденно, що я навіть не знала, як реагувати: вперше потрапила в таку ситуацію. Тому мовчки вказала свекрусі на штори та заправлене пледом ліжко.

Свекруха діловито притягла табуретку і почала знімати штори, потім згорнула плед, спитала, де другий. Я також мовчки витягла ще не використаний плед прямо в упаковці.

Сяк-так зграбаставши все в оберемок, свекруха мовчки пішла. Після її відходу я ще хвилин п’ятнадцять переварювала подію, потім прокинулася дитина і мені стало не до цього.

З чоловіком ми помирилися, він притяг назад те, що забрала свекруха. Я спочатку не хотіла приймати, мені її поведінка здалася обурливою. Але свекруха приїхала потім сама, зі сльозами на очах вибачалася, благала не ображатися, забрати подарунки. Я тільки помирилася з чоловіком, не хотіла з ним знову сваритися, тому все забрала.

Коли через пару років ми з чоловіком знову серйозно посварилися, прихід свекрухи мене навіть не здивував. Я після першої сварки вже не користувалася ні пледами, ні шторами, тож швидко віддала їх.

І ось знову ми миримося, знову ці пакунки перекочовують до нас у комору. Знову свекруха плаче та просить забрати подарунки і не тримати на неї зла.

Така катавасія відбувалася ще двічі. Я вже не дивувалася, навіть нічого не питала. Я б чоловіка відразу з цим його сумнівним посагом відправляла, але на момент сварки було не до цього.

Але як тільки чоловік йшов з дому, я з комори одразу діставала пледи та штори, знала, що прибіжить свекруха. Це вже не смішило, не дратувало, а сприймалося як щось звичайне.

Поділилася цим ритуалом із мамою та подругами. Всі в один голос кажуть, що треба викинути все це барахло, ще й перестати спілкуватися зі свекрухою, яка явно не відчуває до мене теплих почуттів.

Не бачу сенсу. Я не відчуваю її впливу на нашу сімʼю. Спілкуємось ми рідко, сина на себе вона не перетягує. Що це за пунктик із шторами, я не знаю. Але поки що це найбільший мінус свекрухи, а загострювати з нею стосунки, встаючи в героїчні пози, я не бачу сенсу.