Як ми привчили бабусю, що в дитини повинен бути режим

Моя свекруха чомусь переконана, що вона має право втручатися в мою сім’ю в будь-який зручний для неї час. Мій однорічний син звик до режиму і, якщо його не вкласти спати в один і той же час, а саме о 20 годині 15 хвилин, то процес укладання міг розтягтися ще години на дві.

Пояснювати це моїй свекрусі було марно. За останній час у неї увійшло у звичку зайти в гості саме в цей час. «Тому що з роботи» – пояснювала вона.

Рівно двадцять хвилин вона проявляла любов до онука: сюсюкала, підкидала і веселила малюка, а я потім після її відходу довго мучилася з  дитиною. Що було робити?

Цього вечора я так само вкладала сина спати. Ми з чоловіком передчували перегляд нового фільму, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла моя свекруха. Сказати, що я була не рада – не сказати нічого. У малюка різалися зубки, як наслідок болів животик і кожна година тиші була для нас щастям.

Я взяла себе в руки. Спокійно! Це її рідний внук. Нічого поганого вона йому не заподіє. Я зробила нещасне обличчя і схопилася рукою за щоку:

– Тетяна Федорівна! Навіть не уявляєте, як ви вчасно! У мене так болить зуб, а одна їхати в стоматологію я боюся серед ночі, пограйтесь трохи з малюком, йому скоро спати. – на моєму обличчі відбилися всі муки пекла.

Нічого не розуміючому чоловікові було сказано швидше збиратися і ми кулею вилетіли з квартири.

– В яку стоматологію? – запитав чоловік.

– До біса стоматологію, в кіно! І телефон вимкни! – скомандувала я.

Ми повернулися близько дванадцяти, щоб його мама встигла на метро.

У ліжечку сопів малюк, поруч височіла гора брудних памперсів і пелюшок. Пляшки, іграшки та інші предмети в художньому безладі були розкидані по кімнаті. Моя свекруха спала сидячи на стільці та поклавши голову на стіл. Окуляри з’їхали їй на ніс, залишки макіяжу були безнадійно розмазані по щоках. На новій спідниці красувалася велика мокра пляма.

Відвідувати вона нас стала рідше, особливо ввечері.