Як мамочка з двома дітьми сіла мені на шию

Я дівчина 26 років, живу одна, родичі в іншому місті. Сама себе забезпечую вже років 5, почала працювати на останньому курсі універу. Працюю в хорошій компанії, зарплата не надто висока, але на спокійне самостійне життя цілком вистачає. Періодично даю в борг друзям, якщо дуже потрібно, але ніхто ще не нахабнів. До недавнього часу…

Мова піде про матерів-одиначок. Відразу обмовлюся: я розумію, що ситуацій, через які ви залишилися одна з дитиною чи кількома дітьми може бути дуже багато, але ви хоч майте почуття власної гідності і совість!

Власне історія: була у мене подруга, яку покинув чоловік (пішов і все, справжніх причин не знаю). Вона його поливала лайном, що він такий-сякий, кинув її і т.д. Вона залишилася з двома дітьми, працює.

Зібралася якось до мене в гості, домовилися замовити 2 піци, посидіти, поговорити. Вона прийшла з дітьми. Діти (дочка п’яти років і син чотирьох) відразу ж почали громити мою квартиру, вона на них шикнула. Гаразд, посадили їх дивитися мультики, спілкуємося. Приїхав кур’єр з піцою і тут з’ясовується, що вона забула вдома гаманець. Продемонструвала мені двадцятку з кишені, якої вистачить хіба що на зворотну маршрутку. Ок, з ким не буває, заплатила 200 за піци, покликали дітей, їмо. Я з’їла 2 шматки від 2 великих піц, інше з’їла вона і понадкушували її діти. Гаразд, проїхали. Іншого разу у неї не виявилося грошей, а банкомат біля будинку не працював – знову платила я.

Потім вона покликала в кафе. Був вихідний, робити було нічого, погодилася. Прийшли в кафе, вона ні словом ні обмовилася, що ще винна мені грошей, я вирішила не нагадувати – може зараз не має, а ставити людину в незручне становище не хотілося. З собою взяла 100 грн., Замовила салат, каву і грінки, загальна сума – близько 95 грн. Подруга з дітьми набрали купу всього. Я відійшла в туалет і по дорозі вирішила попросити розділити рахунок. Офіціантка сказала, що розділить. Сидимо, спілкуємося, їмо, все добре. Збираємося йти і тут починається епік. Рахунок на 570 грн. Я кладу в папочку свої 95, подруга теж віддає гроші, офіціантка йде. Подруга різко починає збирати дітей, явно поспішає, але не тут-то було. Повертається офіціантка зі словами, що не вистачає 200 грн. Я сиджу спокійно, адже МІЙ рахунок оплачений. Подруга спочатку мнеться, потім просить мене доплатити. Але, по-перше, у мене немає більше з собою грошей, по-друге, ти мнеі так повинна, а по-третє – якого біса ти тоді набрала на 475грн, якщо знала, що тобі не вистачить ?! Відповідь вбила: я не могла відмовити дітям, я розраховувала, що ти мені допоможеш.

Я не жадібна людина, але! Ось тільки утриманки з двома дітьми на шиї мені не вистачало! Я відповіла їй, що грошей у мене з собою немає, на що отримала пропозицію сходити додому, взяти грошей і принести їх до неї: «Тобі що, шкода? Я віддам же! І взагалі ти одна, заробляєш пристойно, тобі що, дітям на нормальну їжу шкода? Ну ти і скотина! ».

Відмовила їй, природно, і пішла. Не знаю, як вже вона там викрутилася, але з тих пір лайном вона поливала не тільки колишнього чоловіка, але і мене.

Мораль: шановні матері-одиначки! Перестаньте вважати (якщо ви так вважаєте), що вам всі зобов’язані! Ніхто не зобов’язаний безкоштовно годувати / розважати / утримувати в цілому вас і ваших дітей! Завагітніти і народити – багато розуму не треба, а от це ваше «бог дав зайчика, дасть і галявину» далеко не завжди працює, треба бути готовою до того, що твої діти і їхні потреби – це ТВОЯ проблема. Не чоловіка, який звалив, не друзів, у яких своє життя, а твоя.
Вибачте за багато букв. Я сподіваюся, хоч хтось мене почує.