Як дружина з маминого синочка справжнього чоловіка зробила

Даша  росла без мами  і батька в дитячому будинку. Життя змусило її бути сильною і самостійною, з бойовим характером. З раннього дитинства  вона була дуже енергійною, у неї все в руках прямо горіло, завжди всі справи вона доводила до кінця.

На своє повноліття Даші довелось вибивати належну їй кімнату в гуртожитку. Навчалась вона відмінно. Легко влаштувалась на роботу і вже через 3 місяці отримала підвищення. В неї завжди було багато друзів, які її любили і захоплювались нею.

Проте всіх знайомих Даші дуже дивував вибір чоловіка, який вона зробила. Віктор був лінивим безхарактерним маминим синочком, нездатним проявити ініціативу. Кожен свій крок він робив з підказки, спочатку матері, а потім і дружини. Часом доходило до абсурду – їй доводилося нагадувати йому, що потрібно помитися. Працював він багато років на одному і тому ж місці – там, куди мама колись влаштувала його. Загалом, “пощастило”Даші несказанно.

Через пів року такого життя, жінка зважилася все-таки щось з цим зробити. На зимові канікули вона вмовила чоловіка поїхати відпочити в село, в будинок, що залишився йому від бабусі. Ну як вмовила – сказала “їдемо” і вони поїхали. У селі Даша відразу приступила до виконання задуманого плану. Для початку пару днів потопила пічку, походила по воду до криниці, намагалася це робити так, щоб чоловік бачив. А на наступний ранок злягла.

Лежала знесилена і стогнала. Чоловік не знав чим допомогти. Його трясло чи то від нервів, чи то від того, що за ніч мороз остудив будинок повністю. Віктор походив взад-вперед, хотів запитати у дружини що робити, але та була в “хворобливому забутті”. Нарешті, в його голові відтворилася картинка вчорашнього дня, в якій дружина йде у двір, приносить звідти полінця і закладає в піч. Він вийшов у двір і довго шукав дрова. Знайшов тільки по слідах на снігу. Приніс дрова в будинок, сунув в грубку і підпалив. Незабаром з приміщення повалив густий дим. Віктор, не знаючи, що робити, кинувся відкривати двері навстіж. Поки він робив ці маніпуляції, Даша потихеньку встала і відкрила трубу.

Задоволений, що впорався з проблемою, Віктор відчув зрадницьке бурчання в шлунку. Та й хвору дружину теж потрібно було годувати. Але була одна проблема – в будинку не було ні краплі води. Взявши в руки відра, Віктор відправився за водою. Даша крадькома дивилася з вікна за чоловіком і реготала над тим, як він не знав з якого боку підступитися до криниці. Пару раз її веселощі змінювалося побоюванням за життя чоловіка. Як він не впав у криницю – одному Богу відомо.

Нарешті, вода була доставлена ​​і застосована за призначенням. Віктор зварив суп. Про смакові якості цього супу можна сперечатися тижнями, але їсти його все-таки можна було. Даша “прохворіла” ще п’ять днів.

За цей час чоловік навчився цілком стерпно топити піч, колоти дрова і варити цілком їстівну їжу. Причому з усього, що під руку попадалося. Він навіть навчився стригти овець – сусід попросив допомогти.

Коли чоловік і дружина повернулися в місто, Віктор дуже змінився. Змужнів, нарешті. З’явилась своя думка, став здійснювати вчинки без команди інших.  Навіть матері своїй, яка прибігла за звичкою синочку соплі підтерти, висловив своє, вже чоловіче “стоп”.