Перший чоловік моєї приятельки Інни був “маминим синочком”. Таким прямо класичним.

Мама була в курсі не тільки його справ, але навіть думок і планів. З мамою він розмовляв по десять разів на дню, останній раз обов’язково – вже лежачи в ліжку перед сном. З мамою радився, що одягти, куди поїхати і яку таблетку випити від головного болю.

“А ось мама каже, що …”, “мама вважає, що нам це не треба”, “мама просила купити”, “а в цей салат мама зазвичай кладе цибулю і терте яблучко” – Інна від цього щиро втомилася.

– Та ну тебе скаржитися! – говорили їй деякі подруги. – “Синки” не найгірший варіант чоловіка. Якщо чоловік любить і поважає маму – це непогано. Кажуть, що як ставиться до матері, так буде ставитися і до дружини!

Але змагатися з мамою чоловіка у Інни не було ні сил, ні бажання, ні сенсу. Вона зробила єдино можливе в даних обставинах – повернулась і пішла.

– Все, що завгодно, тільки не синки! – з тих пір говорила Інна подругам. – З усім можна боротися, багато з чим можна змиритися, але тільки не з цим!

Олексій був повною протилежністю першому чоловіку Інни.
Особливо в тому, що стосувалося відносин з матір’ю. Грубіянив, хамив, скидав дзвінки.

Інні б насторожитися, але їй це все чомусь було бальзамом на душу. Грубість вона брала за незалежність, відверте хамство – за самостійність і так далі.

Така манера спілкування з мамою їй навіть імпонувала. Ким-ким, а вже маминим синочком Олексія не назвеш.

… Яке ж було здивування Інни, коли через пару років вона зловила себе на думці, що Олексій і до неї ставиться так само, як на початку їх відносин – до своєї матері. Грубить, хамить, скидає дзвінки, абсолютно не вважає за потрібне повідомляти про свої плани, відключає телефон, відноситься зневажливо.

“Так, писок стулила!”, “Припини істерику!”, “Ти дістала, вівця!” – і в страшному сні не можна було уявити, щоб так з Інною говорив її перший чоловік, мамин синочок …

Чи може бути хорошим сім’янином чоловік, який постійно конфліктує з матір’ю?

Виходить, мамині синочки – ідеальний варіант чоловіків, адже про таке ставлення до дружини, як у них до матері – можна тільки мріяти?

Що думаєте?