Я вже уявляла себе його дружиною, а потім дізналась дещо…

Ця історія трапилася зі мною 11 років тому. Одного разу, прекрасним сонячним ранком, я прокинулася в гарному настрої з думками про майбутнє побачення з моїм  Михайлом.

Зустрічалися ми з ним вже більше пів року і з кожним днем ​​мої почуття до нього ставали все міцніше. Мені навіть здавалося, що справа йде до весілля. Ми домовилися зустрітися вранці о 10 годині. Я поснідала і почала збиратися. Зробила собі гарний макіяж і наділа свій улюблений літній костюм. Залишалося тільки дочекатися дзвінка від коханого.

Але час минав, а дзвінка все не було. Я вже почала хвилюватися, що ж могло таке статися, що він не дзвонив мені. Стрілки на годиннику безжально йшли вперед … З’явилося якесь недобре передчуття. І я вирішила подзвонити йому сама. Він не відповів. Серце забилось в тривозі. Але думати про погане не хотілося.

Через пів години я знову набрала його номер. Через пару гудків Міша все-таки відповів, але наша розмова була зовсім не про те, про що я хотіла почути. Він сказав, що ми більше не можемо бути разом, у нього є  дружина і дитина.

Я заплакала, не хотіла вірити в його слова, благала сказати, що все це неправда. Але Міша все підтвердив і сказав, що як і раніше добре до мене ставиться, але не може обманювати мене і повертається до сім’ї. На цьому наша розмова була закінчена.

Я ще довго не могла прийти до тями після почутого, не знаходила собі місця від його підлості. Час минав і він більше не дзвонив. Через кілька днів після розставання, мені зателефонувала подруга і запропонувала зустрітися, прогулятися з друзями, відпочити. Мені дуже не хотілося куди-небудь йти, а тим більше зустрічатися з кимось. Але подруга була така наполеглива, що я вирішила вийти розвіятися.

Ми зустрілися з нею на Центральній площі міста. Вона прийшла зі своїми друзями, яких я раніше не знала. Ми познайомилися, вирішили піти в кафе. Серед її друзів були дві дівчини й один хлопець, його звали Дмитро. Він був в парі з однією з дівчат, але справжніх відносин я між ними не помітила. Зате звернула увагу, як небайдуже він дивився на мене, хоча особисто мені він зовні зовсім не сподобався.

У кафе ми весело проводили час. Потім практично до самого ранку гуляли містом. Але думки як і раніше були зайняті Михайлом. Коли всі почали розходитися додому, ми обмінялися номерами телефонів.

На наступний день мені надійшов дзвінок з невідомого номера. Я, не думаючи ні про що, відповіла. Це був Діма. І знову ж таки наша розмова була не про те, про що я думала спочатку. Він зізнався, що я йому дуже сподобалася, запропонував зустрітися, пізнати один одного ближче.

М’яко сказати, я просто перебувала в шоці, адже він мені не так вже й сподобався, та й ні про які нові відносини я поки й думати не могла. Я обіцяла йому подумати. Подзвонила нашій спільній подрузі поцікавитися про нього. Вона охарактеризувала його більш ніж позитивно.

Тоді я вирішила випробувати свою долю, дати шанс новим відносинам. Так, ми почали зустрічатися з Дмитром і пізнавати один одного все ближче. На мій подив, я почала забувати про Мішу. А Діма здався мені дуже цікавим, чуйним і надійним хлопцем. Я почала закохуватися в нього.

Я все думала про те, як же я не хотіла йти в той день на прогулянку, ще не знаючи про те, який подарунок піднесе мені там доля. Через рік наших зустрічей ми одружилися.

Зараз ми щасливі в шлюбі вже 10 років і у нас двоє прекрасних дітей. А про Михайла я навіть не згадую. На закінчення хочеться сказати, що не варто зациклюватися на одних і тих же відносинах, потрібно вміти відпускати людини та давати собі шанс на нові міцні справжні стосунки.