Я вирішила допомогти літній сусідці, а у відповідь отримала…
Ми з чоловіком переїхали в цю квартиру кілька місяців тому. Вона дісталась чоловікові у спадок від бабусі. Раніше ми знімали однокімнатну квартиру, тому із задоволенням переїхали в простору трійку.
В сусідньому під’їзді живе старенька одинока бабуся. Її єдиний син не одружений, працює в Польщі та приїжджає раз на рік. Бабуся майже завжди одна. Вона постійно хворіє, майже не виходить на вулицю.
Наступного дня, після нашого переїзду у квартиру, сусідка прийшла до нас в гості, познайомитися. Вона дружила з бабусею чоловіка. Надія Михайлівна була дуже скромна. Захоплювалася моєю колекцією радянських іграшок, моїми кімнатними квітами. Поговорили про життя і вона стала збиратися додому, чемно попросивши у мене номер телефону. Я звичайно ж дала, шкода було самотню бабусю, якій навіть поговорити ні з ким.
Вона іноді просила мене сходити в магазин за продуктами, або в аптеку. Мені, в принципі зробити це було не складно.
Якось вона зателефонувала мені та попросила принести їй хліба. Я тільки приготувала обід. Вирішила пригостити Надію Михайлівну смаженою картоплею і печіночку. Поклала на тарілку порцію і пішла до неї.
Старенька дуже зраділа частуванню, одразу взялася наминати за обидві щоки. Наситившись, вона подивилася на мене і каже:
– Ти що ж мені обід на такій страшній тарілці принесла? У мене кіт з кращої тарілки їсть! Невже не могла покласти в нову красиву тарілку? Принесла, як собаці!
Від таких слів я оторопіла! Звичайна була тарілка, з квіточками та золотим обідком, ми вдома їмо з таких. Так мені прикро стало …. Я взяла тарілку і пішла додому.
Через якийсь час сусідка зателефонувала мені, як ні в чому не бувало. Я підняла трубку і вислухавши її прохання, сказала, щоб вона більше мені не дзвонила. Як же здивувалася старенька! Що, мовляв, сталося?
Я сказала їй, що вона мене незаслужено образила, хоча я була єдиною людиною в домі, яка відгукувалася на її прохання, допомагала їй. Вона стала щось кричати мені в трубку, але я закінчила розмову.
Ось така бабуся!