Я вигнала з дому свою п’ятнадцятирічну дочку. Можете мене засуджувати

Я виросла в родині, де діти люблять і поважають батьків. Коли у мене з’явилися свої діти, то я намагалася виховувати їх так само. Старший син перейняв всі мої настанови, а ось дочка виявилася важкою.

Її характер взагалі не піддавався ніяким корекціям. Я завжди хотіла пишатися своїми дітьми. Гриша став для мене ідеалом, приводом для гордості.

Відмінно навчався в школі, привозив перші місця з районних та всеукраїнських олімпіад. Гриша взяв МС з вільної боротьби, продовжує брати участь в змаганнях навіть вступив до престижного університету.

Мій син почув моїм повчання і його життя – це результат моїх щоденних праць.

А ось Маша відзначилася інакше. З самого дитинства не проявляла ніякого інтересу до мистецтва або спорту. Їй подобалося читати, грати в комп’ютерні ігри, спілкуватися з друзями, співати.

Я віддала її на танці, відправляла на балет, гімнастику, верхову їзду. Але вона ніде не могла прижитися і знайти себе.

Навчалася средненько на трійки в основному, налягала тільки на ті предмети, які їй подобалися. Я зневірилася, що з неї взагалі щось вийде. Намагалася не згадувати про неї в розмовах з подругами та знайомими. Нічим тут пишатися, навіть соромно за таку дочку.

У підлітковому віці у неї з’явилася потреба спілкуватися з протилежною статтю. Я переживала, що моя недолуга дочка завагітніє від якогось відморозка. А мені потім доведеться виховувати плід їх нерозумної любові.

Такий розклад мене точно не влаштовував. Говорила з нею про захист, розповідала про методи контрацепції. Я сподівалася, що у неї вистачить розуму ходити на побачення через аптеку. У п’ятнадцять років її мало не вигнали зі школи за дрібне хуліганство.

Вона з друзями влаштувала ігри з м’ячем в коридорі під час занять, розбили вікно, знесли чотири керамічних горщика з квітами і при цьому не визнавали своєї провини. Я була розчарована. Так було соромно червоніти там перед директором. Я втомилася вже від її витівок.

Вона постійно приходить додому, залишає речі і біжить гуляти. Їй не цікавий спорт, навчання, хобі. Найважливіше – це друзі і подружки.

Звідки у моєї дитини таке поверхове ставлення до життя ?! Вона ж дівчинка! Як вона збирається потім чоловіка шукати і дітей заводити? А виховає вона таку ж бездарність, як вона сама. Я взагалі не можу дати їй розуму, до психологів ходити марно. Нудить від усього цього!

Я б хотіла, щоб вона ввечері пішла гуляти і залишилася в однієї з подружок. Не розумію, чому з Грицем все вийшло, а Маша не виправдала моїх сподівань.

Вона прийшла додому і від неї несло димком. Я зрозуміла, що моя дочка тепер ще й курить. А слідом за нею увійшов високий молодий чоловік і представився її хлопцем.

Я відразу запитала, скільки йому років, а він виявився на чотири роки старший Маші. А серед ровесників не можна було хлопця підшукати ?! Я влаштувала їй рознос прям в коридорі, виставила їх обох з квартири.

Думала, що Маша повернеться додому через годину-дві. Але вона не повернулася в той день, не повернулася на наступний. Не писала, не дзвонила, не зв’язувалася зі мною через соціальні мережі. Просто пропала і начебто б її і не було.

Я підкараулила її біля школи через два тижні і влаштувала розмову. Але Маша слухати мене не стала. Сказала, що я ніколи її не любила і що тепер я можу розслабитися, раз її вдома немає. Я була шокована подібною заявою.

Але якщо вона хоче жити зі своїм коханим, то нехай живе. Тільки не треба мені потім в подолі нащадків приносити, нехай самі виховують собіподібних.

Добре, що Гриша збирається одружитися на пристойній дівчині без вад. Може хоч там у мене будуть нормальні онуки. Тут ситуація безнадійна. Маша вже все вирішила, як доросла, тоді нехай живе самостійно.