Я вибрала собі меблі, а свекруха з чоловіком привезли мені інші. Не чекала такої підлості

Ми живемо у великому мальовничому селі. У нас є дуже велике фермерське господарство, де працює більшість жителів. Я працюю вихователем в дитячому садку.

З чоловіком ми знайомі з самого дитинства, оскільки ходили в одну школу. Все банально і просто, почали зустрічатися, потім одружилися. Після весілля стали жити у свекрів. Нам виділили велику кімнату на другому поверсі будинку.

Ми купили ділянку під будівництво будинку. Поки ми будувалися, то доводилося, якось підлаштовуватися під батьків чоловіка. Щоб себе комфортно почувати ми вирішили у свою кімнату придбати нові меблі з розрахунком, що перевеземо їх в новий будинок.

Поїхали з чоловіком до обласного центру приглянути меблевий гарнітур. Мені дуже сподобалися меблі білого кольору. Я уявила, як він буде стояти, які будуть шпалери й підлоги. Чоловік не заперечував, йому було байдуже. Меблі виявилася дорожчими, ніж ми планували, домовилися, що повернемося через тиждень, коли ми обоє отримаємо зарплату, щоб не влазити в борги.

Я весь тиждень була в прекрасному настрої, чекаючи покупку. І ось зарплата отримана і завтра ми їдемо на фермерській вантажівці за меблями. Вранці зателефонувала напарниця і сказала, що серйозно захворіла, а замість неї вийти нікому. Довелося мені залишитися на роботі у дві зміни. Ну а оскільки вже з водієм вантажівки домовилися, і чоловік добре запам’ятав, який гарнітур ми вибрали, то поїхав без мене.

Приходжу я ввечері додому в піднесеному настрої, мій чоловік повідомив, що вже все скрутив і розставив, я в очікуванні дива відкриваю двері і … а меблі-то не ті. Вірніше, форма та, а колір ні. Я вибирала білий і чоловікові перед від’їздом п’ять разів повторила, а це  коричневі.

Я шокована. Виявляється, свекруха з ним в магазин напросилася поїхати, місце в машині було, а тому її взяли. У меблевому магазині вона побачила, що я вибрала і їй не сподобалося. Переконала свого сина, що біле це не практично, не цікаво, не модно, я не знаю, що вона йому ще наговорила, але мій чоловік повівся і погодився з мамою. В результаті у мене істерика.

Я в припадку злості та образи беру сапу і йду в город, реву і сапаю. До заходу сонця, поки ревіла, то весь город просапала. Чоловік і батьки не очікували від мене такої реакції, свекор дружині серйозну догану зробив, що втрутилася в життя дітей, моєму чоловікові від батька теж дісталося, що мені не догодив. Свекор заявив, що гарнітур нехай залишається, вони нам гроші за нього віддали, а коли свій будинок добудуємо купимо ще один, який мені сподобається.

Через рік ми переїхали у свій будинок, купили білі меблі, а свекор ще й пральну машинку подарував в якості компенсації за образу.