Я все зрозуміла, але не знаю, як жити дальше. Я ж нічого не вмію…

Я завжди думала, що у мене є все – двоє прекрасних дітей, турботливий люблячий чоловік. Наш шлюб тривав майже 20 років.

Життя сильно змінилося, коли в останній рік все стало валитися, наші сварки ставали все сильніше. Звісно, ми і раніше інколи сперечались, але завжди знаходили компроміси та швидко мирилися. За весь час нашого спільного життя було багато прекрасних моментів, які приємно згадувати. Шкода, що всього хорошого рано чи пізно приходить кінець.

У момент, коли наше взаєморозуміння практично зійшло нанівець, я спробувала поговорити з чоловіком на тему що відбувається. У чому причина такого ставлення до мене. Зрозумілої відповіді відразу він не дав.

Тільки через місяць моїх допитів він все-таки зміг зізнатися, що давно вже збирається піти з сім’ї. Причиною тому була молода жінка. Хоча, дивлячись в його очі я і так все прекрасно розуміла. Я завжди його вважала мужнім, сміливим і рішучим, але коли справа дійшла до дійсно серйозних рішень, ці якості кудись поділися.

Я не стала закочувати істерику, за останній рік, напевно, морально я вже встигла підготуватися до такого результату. Розлучилися мирно. Дивлюся тепер на себе і не знаю, що далі …

Моє тіло вже не виглядає так добре… У мене немає роботи, адже я жодного дні в житті не працювала, нас всім забезпечував чоловік… Я навіть не знаю скільки й куди платити за квартиру…

Добре хоч залишилася не на вулиці. Я повністю розбита, я нічого не вмію і не знаю, як жити…