Я все-таки врятувалась від маньяка

Ця історія сталася зі мною пізно ввечері. Спочатку я затрималася у репетитора з математики, а потім запізнилася на фітнес. Через все це, мені довелося залишитися після тренування. Я давно просила розписати мені графік правильного харчування і тренер для мене це зробила. Поки вона все мені докладно роз’яснила, пройшло не менше години.

Я вийшла на вулицю. Вже було дуже темно, противно сиро і йшов колючий мокрий сніг. Пролетіла думка: «Ну, ось вам і весна прийшла». Раптом я помула, як за мною хтось йде. Повернулась, дивлюся, точно йде мужик, і досить швидко до мене наближається. Стало страшно. Я на повній швидкості рвонула до своєї автобусній зупинці і якраз встигла вскочити в маршрутку. Двері закрилися, і ми почали рух. Я з полегшенням зітхнула.

Але водій, пригальмував і знову відкрив задні двері. Зайшов дядько, який мене налякав біля фітнес клубу. Подивився на мене пильно і відвів очі. Дорога була далека, я живу на протилежному кінці міста. Через якийсь час мені вдалося сісти на одиночне крісло біля віконця. Я б не сіла, якби сидіння було парним. Відчувала, що він поволі за мною продовжує спостерігати.

Мені шістнадцять років і важу я до п’ятдесяти кілограм, а дядько цей дуже здоровий мужик і з неприємним слизьким поглядом. Він  був дуже схожий на зека. У міру виходу пасажирів з маршрутки наростала моя напруга.

Телефон я сьогодні, як на зло, забула вдома на підзарядці. Як повідомити комусь зі своїх рідних або друзів, щоб зустріли?  Через хвилин п’ять буде кінцева, моя зупинка, а він сидить по діагоналі від мене і поглядає все більш активно. Очі хтиві і злі, рожа противна. Руки потирає, посміхається.

Я згадала, що не можна демонструвати свій страх. Так само я розуміла, що і образ милої дівчини мені зараз заважає. І тут раптом в голову прийшла думка викликати у нього відразу. Я перестала сильно відвертатися, навпаки, злегка повернулася в його сторону. Почала косити очима, тобто зводити зіниці до перенісся, смикатися і рухати щелепами, на довершення до всього пускати слину, типу у мене епілептичний припадок. Думаю, що картина вийшла досить правдоподібна.

До мене підскочили дві жінки і почали кричати водієві, що тут дівчинці погано. Далі вони наполягали викликати для мене швидку допомогу, але я попросила зателефонувати моєму старшому братові. Він відразу прийшов з другом мене рятувати. Того мужика вже й слід прохолов.

Брат був сильно стурбований моїм припадком. Але, коли ми досить далеко відійшли від добрих пасажирок, я розповіла йому всю ситуацію. Він на кілька хвилин застиг на місці, а потім сказав: «Ну ти даєш, сестричко, круто придумала».

Ну, не знаю, наскільки круто і чи дійсно той мужик планував щось погане, але передчуття було огидне і я вважала за краще не чекати розв’язки. Погляд того мужика забути дуже складно, він був недвозначний і я на 99% впевнена, що нічим хорошим для мене наш контакт не закінчився б.

Розповіла цю історію для того, щоб дівчата знали! Іноді страх паралізує, але вихід потрібно шукати завжди! Іноді краще втратити обличчя, але зберегти честь, здоров’я і своє життя!