Я все ще боюся, що чоловік повернеться додому

Вийшла заміж рано. Зараз я думаю, що навіть занадто рано. Мама так відмовляла мене від заміжжя, просила почекати, закінчити університет. Але любов і гормони перемогли над здоровим глуздом. Через півтора року після весілля у мене народився син.

І коли я була вагітна, рожеві окуляри спали з моїх очей. Побачила чоловіка таким, яким він був насправді: дурнем, який мною маніпулює.

Я згадую ті часи й мені стає ніяково. Знала, що він мене не любить, що зраджує. Доказів прямих не було, але я знала. З кожним роком він ставився до мене тільки гірше.

В один з днів, коли ми дуже сильно посварилися, він накинув куртку і вийшов в магазин. Я знала, що це не кінець, а тільки початок. Він постійно так робив – виходив в цілодобову забігайлівку. Я вже морально була готова до того, що чоловік знову почне з’ясовувати зі мною відносини. Але він не повернувся в ту ніч. Я так і не дочекалася його, заснувши під ранок. Не відвела сина в садок, бо прокинулася вже о дев’ятій ранку. Я подумала, що чоловік п’яний спить десь на вулиці чи в міліції.

Але він не прийшов і на наступний день. Я все в жаху чекала розв’язки цієї нічного “пригоди”. Але вона не наступила.

Пізніше міліція оголосила його в розшук, але безрезультатно. Зараз вже син виріс, у нього вже є свої діти.

Якоюсь мірою я навіть рада, що так все обернулося. Хоча невизначеність тисне. Я все ще боюся, що чоловік повернеться додому.