Я віддала свою дитину в дитячий будинок, тому що там їй буде краще, ніж зі мною

Я знаю,що прощення мені не буде ніколи, але в мене просто нема вибору. Я просто не можу утримувати свою дитину. Навіть якщо в мене з’являються гроші, то часу на виховання нема. Тому йому буде краще в дитячому будинку.

Однак так було не завжди. У той час, коли я його народжувала, у мене був чоловік і подумати про те, що скоро я буду віддавати дитину в дитячий будинок я і подумати не могла. Все те пекло, що я переживаю зараз, почалося приблизно два роки тому, коли я втратила чоловіка. Після у мене почалися проблеми з роботою, так як потрібно було стежити за дитиною і одночасно знаходити десь гроші на прожиття. Проте перший час я справлялася, але потім вже не змогла нічого з цим вдіяти.

Моя мати також намагалася мені допомогти, але в її віці вже важко що-небудь зробити. Все-таки старість повинна бути спокійною, а вся суєта лягає на плечі молодих людей. У подібному режимі я жила близько півтора року і ось тепер остаточно втратила роботу. Зробити з цим що-небудь навряд чи можливо, адже вся моя увага йде дитині. Я не можу навіть на себе часу знайти, а що говорити про роботу і особисте життя. Проте я хоча б намагалася триматися до останнього.

Перед цим я намагалася порадитися з подругами, які намагалися мене всіляко відговорити від подібного рішення. Вони говорили, що все це тимчасово. Щиро вірять, що проблеми вирішаться самостійно, проте поживи вони моїм життям хоча б тиждень, то зрозуміли б, що все не так просто. Рішення проблеми не настане просто так – це завжди вивірені методиками дії. Причому регулярні, а про них й мови йти не може, коли у тебе є дитина. Зрозуміти мене в цьому зможуть лише інші матері.

І хоча моє рішення жахливе, але мені хочеться вірити, що так дитині стане краще. І навіть незважаючи на те, що він буде жити в дитячому будинку, у нього буде все необхідне. Тому що на даний момент я не можу забезпечити йому навіть базових потреб за типом їжі або адекватного житла. Саме настільки погано моє становище.

Можливо, я здійснюю найголовнішу помилку в своєму житті, проте іншого виходу на даний момент я не бачу. Це пригнічує мене найбільше, адже ніхто спочатку не думав, що в підсумку все вийде саме так. Однак рішення прийнято і його треба виконати.