– Я у тебе чоловіка не забирала. Ти сама хвостом махнула, розлучилася з хорошою людиною …

– … А я що, повинна була у тебе дозволу питати? З якого дива? – заявила колишня сусідка і хороша подруга моєї знайомої, Ларисі. – Я у тебе мужа не вела. Ти сама хвостом махнула, розлучилася з хорошою людиною … А в тому, що у тебе тепер все наперекосяк, ніхто не винен …

Людмила розлучилася після суми років шлюбу. Якщо чесно, в шлюбі вона зовсім не була щасливою, а тільки терпіла. Сподівалася, що чоловік перебіситься і все налагодиться. Все-таки у них дитина, якій, як не крути, дуже потрібен батько.

Часом в рідкісні моменти просвітління жінці здавалося, що щастя поруч, варто тільки трохи почекати, і воно прийде. Але нічого не налагоджувалося, а ставало тільки гірше. Чоловік пив, йшов в загули, зникаючи на кілька днів, повертався бомж-бомжем, вдома влаштовував потворні скандали.

– Як ти таке терпиш! – хитала головою сусідка Надя, з якою Люда дуже здружилася. – Іди ти від нього! Себе треба поважати!

Надя свого часу так і зробила – вигнала свого гулящого чоловіка. Жила одна, ростила дочку, ровесницю сина Людмили. Так, було непросто, проте Надя не скаржилася:

– Я після розлучення тільки жити почала! сама собі господиня! … Справа, звісно, твоя, але я тебе не розумію, навіщо ти тримаєшся за свого придурка? Ти подивися на нього! Так я б з таким по нужді-то на одному полі не сіла!..

Одного разу в сім’ї Людмили трапився зовсім вже потворний скандал з рукоприкладством. Дійшло до того, що Люда, ридаючи, в розірваній футболці, з саднами на обличчі та дитиною на руках, ледве вирвавшись, прибігла ховатися до Наді.

– Сволота! Гад! – обурювалася Надя, відпоюючи чаєм заплакану Люду. – Ну це вже взагалі ні в які рамки! Заява на нього пиши! Давай міліцію викличемо! Знімемо побої! таке прощати не можна! Не повертайся!

Заяву в міліцію Люда подавати не стала, однак порадою подруги скористалась. На наступний ранок Надя пішла разом з Людмилою до неї додому, допомогла зібрати речі, на свої гроші купила їй з дитиною квиток до Харкова і відправила до батьків.

Перший час, звичайно, дівчата зідзвонювалися мало не кожен день. Потім життя закрутилася, Люда вийшла на роботу, Надя теж перестала дзвонити, на листи та повідомлення відповідала односкладово, і говорити-то особливо не було про що. Спілкування зійшло нанівець.

З дня від’їзду Людмили в Харків пройшло чотири роки, коли їй раптово подзвонила з Києва колишня свекруха. Жінка розпитувала про онука, запрошувала в гості, говорила, що, не дивлячись ні на що, хоче залишатися онукові бабусею.

Мимоволі повідомила, що син її чудесним чином став розсудливим, не п’є, одружився вдруге, чекає дитину. Люда цю частину інформації пропустила мимо вух – одружився та й одружився, їй тепер немає до цього діла.

Однак свекруха виявилася наполегливою. Дзвонила, вислала раптом невелику суму грошей – «онукові!». Зібрала пару посилок. Треба сказати, ці гроші і речі дуже Людмилі допомогли. Домовилися, що влітку Люда приїде на тиждень в Київ. Проживання та квитки свекруха взялася оплатити. …

На вокзалі їх зустрів колишній чоловік. Він і справді дуже змінився, Людмила його ледве впізнала. Солідний, представницький, одягнений з голочки, він приїхав на новенькій іномарці, на задньому сидінні якої теліпалося дитяче крісло. Зовсім інша людина. Свекруха просто світилася гордістю за сина.

– … У нього тепер все по-іншому! – розповідала вона. – Дружина хороша, з донькою своєю, в цьому році синочка народили спільного … Розумниця, дай їй Бог здоров’я … Та ти її напевно знаєш, у неї однокімнатна була на вашому майданчику, Надя, біленька така! Ви з дітьми гуляли разом! ..

Люда так і присіла. Дружиною її колишнього чоловіка виявилася та сама сусідка, найкраща подруга Надя, яка так активно допомагала Людмилі розлучитися і обзивала її тоді ще чоловіка на чому світ стоїть.

Чому Люді є до цього справа? Складно сказати. Але їй не все одно, це точно. Люда ледве дожила у свекрухи належний час, і тільки тому, що на руках вже був квиток. Ні з ким не зустрічалася, ні з ким не розмовляла.

З того часу вже місяць ходить сама не своя. Не може ні їсти, ні спати. І з кожним днем ​​тільки гірше. І, хоча вона старанно показує всім і кожному, що рівно нічого не сталося, все нормально, стан у неї такий, що хоч лягай в клініку неврозів.

Людмилі дуже хочеться зрозуміти логіку Наді. Адже та бачила все краще за всіх, що за людина цей чоловік. І як не побоялася зв’язуватися з ним, квартири об’єднувати, дитину від нього народжувати? І, що найдивніше – адже не прогадала …

У них все добре, на відміну від Людмили, яка регулярно скандалить з мамою, працює від темна до темна, рахує копійки, а про особисте життя тільки мріє …

”  А я що, повинна була у тебе дозволу питати? З якого дива?  Я у тебе чоловіка не забирала. Ти сама хвостом махнула, розлучилася з хорошою людиною … А в тому, що у тебе тепер все складно, ніхто не винен … ” – написала Надя колишній подрузі.

Як вам ситуація?