– Я – такий же власник, як і ти, а тому не зобов’язана нічого ні у кого питати

Ми з чоловіком одружені 5 років. Дітей поки немає, але плануємо. Після одруження ми перший час жили з мамою чоловіка. Недовго, всього кілька місяців.

Потім свекруха сама запропонувала нам перебратися у квартиру її покійного чоловіка. Мій чоловік там власник половини нерухомості. Квартиранти з’їхали, наш переїзд відбувся.

З мамою чоловіка, Іриною Петрівною, ми тепло спілкувалися. Я із задоволенням проводила відпустки на її дачі, навчаючись секретам землеробства. З кінця літа ми починали робити заготовки. Раніше у мене не було подібного досвіду – мама вважала копання в землі зайвою витратою часу. Та й навіщо їй було все робити самій, коли бабуся щороку просто завалювала нас різними банками: з огірочками й кабачками, з салатами та закусками, з помідори й лечо. Я уважно слухала, навіть зошит завела. Для рецептів. І мені не важко, і Ірині Петрівні було приємно. Не завжди у мене виходило все як треба, але я старалася.

Ділянка, на якій стоїть дачний будиночок, дуже валика. Однією картоплею – три сім’ї можна цілий рік годувати. Надлишки врожаю (а їх завжди було багато) Ірина Петрівна віддає до церкви.

Нещодавно до Ірини Петрівни приїжджала її давня подруга, вона ж – хресна мама мого чоловіка. Вони виросли в одному будинку, але та потім вийшла заміж і поїхала до столиці. Вони писали один одному листи. Потім – електронні листи. Зараз вони дуже активно спілкуються в соціальних мережах.

Перед зустріччю ми пройшлися по магазинах – причепурити свекруху. Чоловік допоміг їй з продуктами – доставив до будинку, закупивши за списком. Ще я допомогла з прибиранням квартири. До приїзду гості все блищало.

Давні подруги зустрілися. Випили за зустріч. Ірина Петрівна дуже рідко дозволяє собі випити. На моїй пам’яті, за 7 років, що ми знайомі, це був третій раз. Вечір пройшов чудово, зі слів Ірини Петрівни. Якби не одне АЛЕ.

На наступний день після їх посиденьок, Ірина Петрівна подзвонила і сказала що вони чекають нас. Столична гостя хоче побачити хрещеника. Слідом за дзвінком, свекруха прислала повідомлення: “Підіграйте мені, що Ваня зробив мені ставок на дачі. Сам. Я потім все поясню. Спасибі.” Ми з чоловіком переглянулися, нічого не зрозумівши.

І тільки приїхавши в гості до його мами, все встало на свої місця. Свекруха, п’яною похвалилася подрузі, що у неї на дачі є ставок. Мовляв, син сам зробив. Показати – покаже, але влітку. В середині листопада їхати на дачу немає сенсу – все замерзло. Та й будиночок – літній.

Ця подруга все нахвалював Ваню – який він молодець, для матері постарався, що вона завжди мріяла. А ще вона пообіцяла обов’язково влітку приїхати, подивитися на цей ставок. Через кілька днів хрещена чоловіка поїхала.

Ірина Петрівна почала розмови про те, що непогано було б не підвести її та зробити обіцяний ставок. Чоловік – зовсім не мастак на всі руки. Він навіть лампочку поміняти не може. Але він пишається тим, що його заробітку вистачить, щоб найняти спеціальну людину, яка її поміняє. І зробити ставок своїми руками – за гранню фантастики.

Тоді Ірина Петрівна обдзвонила всякі фірми з ландшафтного дизайну. Вона знайшла підходящий варіант! Такий, щоб виглядав, ніби своїми руками зроблений. Але – з різними фільтрами та подібними нісенітницями. І коштуватиме це краса буде близько 55 тисяч. Відразу після озвучення ціни, вона додала:

– Можете в розстрочку, не критично. Треба буде, щоб Ваня в офіс під’їхав. Нехай паспорт візьме.

Ваня, почувши про витівку мами, відразу сказав – ніяких грошей. Тим більше на таку дурну витівку:

– Мамо, тебе хто просив хресній брехати? Який ставок? Які 55 тисяч? Ти з глузду з’їхала?

Вона образилась. А через кілька днів до нас у двері постукали. Квартиранти прийшли дивитися кімнату. Ірина Петрівна вирішила підселити до нас чужих людей.

– Мамо, ти що твориш? – відійшовши від ступору, запитав у неї Ваня.

– Мені гроші потрібні. Я розстрочку оформила. Якраз – до весни виплачу третину, вони почнуть роботи по ставку. За півтора року розрахуюся.

– А нічого, що ми тут живемо? Ти навіть не запитала!

– Я – такий же власник, як і ти, а тому не зобов’язана нічого ні у кого питати.

Чоловік планує продати свою частку і брати іпотеку. Каже, що тоді до нас ніхто не прийде і чужих людей не поселить. Ми зробили ремонт в цій квартирі, купили меблі, побутову техніку. І всім цим вже кілька днів користуються чужі люди – сімейна пара з дитиною. Ми з чоловіком шукаємо квартиру, на перших порах, поки буде продаватися його кімната.

Ірина Петрівна, дізнавшись про плани сина про продаж, зраділа. Думала, Ваня їй гроші дасть. В черговий раз розчарувавшись що грошей не буде, вона заявила, що сина у неї більше немає. Раз він не може виручити матір і не дозволити їй здобути славу брехуна. Ваня, в свою чергу, образився на свою маму і нічого не хоче про неї чути, вважаючи її вчинки верхом ідіотизму.

Я збираю речі. Всього за 2 тижні все перевернулося догори дном. Свекруха не хоче зі мною розмовляти – вважає, що це я чоловіка відмовляю від допомоги їй. І переконати її ніяк не виходить. Ось так, через безглузді та незрозумілі хвастощі, в нашу сім’ю прийшов розбрат.