– Я так розумію, Ти – дружина мого сина? Зараз я тут швидко порядок наведу…

Через три роки після весілля, ми з чоловіком вирішили стати батьками. З  перших днів, моя вагітність протікала дуже важко, іноді я не могла весь день навіть встати з ліжка. Порадившись з чоловіком, ми вирішили найняти помічницю по господарству. У нас дуже великий будинок, бруд і безлад я не терплю, а самій все робити було дуже важко.

Співробітник чоловіка порадив нам працелюбну жінку 45 років, яка дуже смачно готує. Надя залишилася з нами і після пологів. Її син з дружиною вигнали її з дому, я запропонувала їй кімнату в нашому домі за невелику допомогу з донькою. Надя з радістю погодилася. Без неї я була, як без рук. Дочка, підростаючи, почала називати Надю бабусею. Ми з чоловіком були не проти, а Надя дуже тепло ставилася до нашої доньки, дійсно як до рідної внучки.

І  все було добре, поки моя свекруха не вирішила повернутися жити в наше  місто, через конфлікт з дітьми свого чоловіка. Нерухомості тут у неї не було – 10 років тому, перед від’їздом вона продала свою квартиру, виставивши мого чоловіка на вулицю. Повернулася вона, грубо кажучи, в нікуди: своїх грошей у неї не було, а їх спільну нерухомість її чоловік оформив на свою доньку. Через що, до речі, конфлікт у них і стався: переїжджаючи, свекруха не знала мови. Після покупки будинку її чоловік показав їй папірець на власність – ось, мовляв, наш будинок спільний. А виявилося зовсім інакше.

Тому жити свекруха вирішила з нами. Причому, дозволу вона не питала, а просто приїхала з аеропорту відразу до нас, з валізами. Чоловік був на роботі, я поїхала на корекцію нігтів, вдома були Надя з донькою. Надя, вся в сльозах, зателефонувала мені і повідомила що приїхала мати мого чоловіка і її звільнила:

– Пані, у Ваших послугах тут більше немає потреби. Я сама в змозі доглянути за внучкою.

Заборонивши Наді йти куди-небудь до мого повернення, я поквапила майстра. Вдома я застала дуже негарну картину: свекруха тягнула мою дочку від Наді з криками:

– Я твоя бабуся!

Побачивши мене, дочка відразу кинулась до мене. Свекруха, окинувши мене оцінювальним поглядом, сказала:

– Я так розумію, Ти – дружина мого сина? Так, всі мої старання прищепити хлопчикові хороший смак, пішли прахом. Де я можу розташуватися? Відправивши цю неприємну жінку в гостьову спальню, я зателефонувала чоловікові:

– Їду вже, скоро буду.

Я заспокоїла Надю, сказавши що ніхто її не звільняють, що вона нам потрібна. За весь цей час, що вона прожила з нами під одним дахом, вона стала близькою людиною для нашої сім’ї. А ось свою свекруху тоді я побачила вперше в житті. І враження від знайомства з матір’ю чоловіка, склалися не найприємніші.

Чоловік приїхав і піднявся до своєї мами. Ми всі чекали підсумків їхньої розмови. Підсумки були невтішні: поки мати чоловіка не вирішить свої проблеми з житлом, вона залишиться у нас. Надю відстояти мені вдалося. Увечері, перед сном, я запитала у чоловіка, чому він дозволив матері залишитися, адже вона його свого часу вигнала на вулицю.

– Я – не моя матір. Я не кину близьку людину в біді, якою би ця людина не була. – відповів чоловік.

Вдома почалася війна за мою дочку. Свекруха, жодного разу за кілька років не зателефонувала поцікавитися здоров’ям внучки, вважає себе великою бабусею. Вона вичитувала Надю:

– Ви забуваєтесь, зовсім своє місце забули. Ця слабохарактерна дівчина, на якій мав дурість одружитися мій син, зовсім Вас розпустила. Я наведу порядок в цьому будинку! Не смійте підходити до дівчинки. Я забороняю їй називати Вас бабусею, не потурайте дитячим капризам.

Надя засмутилася. Дочка підтримувала улюблену, хай і не рідну по крові, бабусю: вона називала свекруха виключно по імені. На все свекрушині «Я – твоя бабуся», дочка не звертала уваги. І винна в цьому залишилася я. За словами свекрухи, я налаштовую дочку проти неї. Жити в нашому домі стало неможливо.

Чоловіка цей зміїний клубок теж неабияк дістав. Він вирішив розщедритися і купити матері квартиру. Вимогу свекрухи оформити нерухомість на її ім’я, чоловік проігнорував:

– Мамо, у тебе вже була квартира у власності? І де вона?

Переїзд відбувся, щастя повернулося в наш будинок. Свекруха рік нам навіть не дзвонила: її не цікавила ні наше життя, ні єдина внучка. А недавно вона з’явилася з наполегливим проханням переоформити квартиру в її власність – адже вона помирилася з колишнім чоловіком, він переїжджає до неї, і не хоче жити в чужій квартирі.

Чоловік відмовився, адже якщо він так зробить, то його мама знову прийде в наш будинок без гроша в кишені. Нехай і за це буде вдячною.