Я ще не нагулявся, а вона сама винна, не потрібна мені зараз дружина

– Тату, я маю тобі щось розповісти, – несміливо підійшов да батька Іван.

– Я тебе уважно слухаю, – сказав Микола і відклав газету в сторону.

– Швидше за все, ти скоро станеш дідусем. – Іван опустив очі, але тут же спробував виправдатися, –  це не спеціально, просто так вийшло…

– Ясно. І хто ця дівчина? – Микола уважно дивився на сина, який цже був готовий до скандалу, але нічого не було. Батько спокійно вичікував відповіді.

– Оля, яка живе на сусідній вулиці.

– Знаю таку. Так у чому справа? Розпишіться.

– Я не хочу, ще не нагулявся. Ну і що, що вагітна. Я її не люблю.

– Як в ліжко лягати так ти виріс, а як брати на себе відповідальність, то ще молодий занадто? – сказав Микола і тут же гукнув дружину.

– Ірино, підійди сюди! Тут у синочка для тебе новини.

– Які новини? – запитала Ірина, витираючи руки кухонним рушником.

– Так ось вагітна від нього Оля, а одружується він  не збирається!

– Ну і правильно, нічого жебрачок всяких тягти в хату! Що думала, під нашого сина підлізти і заміж вискочити?

– А якщо диина справді від Івана? Що тоді? – здивувався Микола.

– Я не зрозуміла, ти взагалі батько своєму синові? Краще б подумав, як захистити його від таких дівок. Ми не для того в нього стільки сил вклали, щоб такий зять дістався якимось жебракам?

– Такого зятя ще знайти треба … – тихо буркнув Микола, а Ірина насупилася.

– Це ти так про рідного сина?

– Іван буде завидним зятем, поки ми поруч. А потім користі  з нього мало.

– Так, синку, вимагай у Ольги тест ДНК зробити. Доведемо, що дитина не наша, все тобі ясно?

– Ясно, – відповів Іван – завтра я поговорю з Олею.

– От і не переживай, ми з цим швидко розберемося. – войовничо сказала Ірина і пішла на кухню.

– Поки матір не чує, говори, як все було. – зажадав батько.

– Прямо всю правду розповісти?

– А без правди ти не розберешся?

– У свята, коли відпочивали з пацанами в клубі, я перебрав з алкоголем. Я нічого не пам’ятаю, але додому мене довела Оля. Вона каже, по вулиці йшли, а я раптово її на траву повалив, ну і так все сталося. Я нічого не пам’ятаю, тату.  Тепер вона каже, що вагітна саме від мене. Але я не дуже в це  вірю.

– І тебе це стороною не оминуло, – зітхнув Микола.

– Це в якому сенсі?

– Кажуть, що долі дітей і батьків схожі. Ми з матір’ю так само одружилися. Я не любив її ніколи. У мене в місті була дівчина, Олена. Так ось з нею я готовий був життя прожити. А потім поїхав на вихідні в село, випивав в компанії. Занадто багато пив, а на ранок прокинувся в одному ліжку, ти здогадався вже з ким.

– І як ви живете без любові? Це ж мука суцільна, ніби як покарання …

– Ти ж не винен, що з’явився на світ з моєї  власної дурості. Хто, крім мене, тебе на ноги поставив би. Я б не зміг приректи тебе невинного на страждання. Мені і батько мій так казав. Терпіти кажу я, адже  якщо батьком виявишся ти – одружуйся. Не хочеш? Можеш йти з дому, я буду виховувати внука сам.

Цілих два місяці між сім’ями горіли конфлікти. Ольга рідше виходила на вулицю. Якось вона випадково зустріла Ірину. Та прилюдно стала Олю ображати. А по селу вже ходили чутки.

Був момент, коли Оля не змогла більше терпіти принижень і прийшла додому до Івана, заявила, що дитина не від нього. Ірина тільки презирливо дивилася в її сторону.

Але Микола помітив, що дівчина просто знесилена від вічних скандалів.

– Говори тепер правду. – попросив він, коли наздогнав йде Олю біля воріт будинку.

– Що говорити? Дитина від Івана. Заміж я не збираюся виходити, рости будемо без тата. Та й тітка Ірина мене ніколи не прийме.

– Добре. Прийдеш до мене з результатами тесту, але я тобі вірю. Будемо вирішувати, як вчинити далі.

Через місяць Ольга віддала Миколі папери, де офіційно було укладено, що Савчук Іван  Миколайович на всі 99 відсотків є батьком дитини.

Микола спробував взяти Олю за руку, щоб відвести до себе додому, повідомити звістку родичам.

– Дякую, дядя Коля. Але не хочу, не піду. Дитину сама буду ростити, а ось в графу «батько» ім’я Івана запишу …

– Може  передумаєш? А з Іриною я поговорю.

– Ні, я вже все вирішила, спасибі.

Оля виглядала втомленою і, попрощавшись, попрямувала додому. Микола ще довго дивився на неї, а потім зі злістю штовхнув ногою хвіртку і пішов в будинок.

– Я правильно розумію, одружується ти не має наміру? Це твоя дитина, результати є вже! – перейшов на крик Микола.

– І що тепер? Сама ж під нього лягла! А він просто піддався спокусі як мужик.

– Тоді, Іринко і  ти Іване, послухайте. Дитини Ольги забезпечувати буду я. Побудую будинок. А ти, сину, дорослий вже, забезпечиш себе сам. А в заповіт я впишу внука чи внучку.

– Ти зовсім з глузду з’їхав? У рідного сина відбирати все заради якоїсь дівки?

Іван мовчки дивився в стіну. Він знав, що рішення батька змінити не можна.

А Микола в той день сильно напився у приятеля. Причини були.