Я ненавиджу свою сестру, вона зіпсувала мені життя

Мій тато помер коли мені було два роки. Мама мене дуже любила і я відчувала себе дуже щасливою дитиною. Однак моє щастя тривало недовго.

Коли мама познайомилась з вітчимом, моє дитинство закінчилось. Після їх весілля моє життя перетворилося на фільм жахів. Мій вітчим мене відверто не любив. Мене почали карати за найменшу провину.

Життя стало нестерпним з появою на світ моєї молодшої сестри. Я була змушена виконувати майже всю домашню роботу, на мене завжди кричали і били. В цей же час будь-яке бажання Ніни виконували одразу. Її кімната була завалена новими іграшками, для неї купували найкращий одяг, в той час, коли я носила щодня одні й ті ж джинси протягом двох років.

Якщо Ніна щось витворяла, то карали мене,адже це я неприглянула за нею. Я стояла в кутку, а в цей час Ніна демонстративно їла на дивані торт. Коли сестра підросла, вона відкрито зловтішалася над моїми проблемами з батьками. Вона часто спеціально підливала “масло у вогонь”.

В один жахливий день вітчим не стримався і побив мене так, що в лікарні мене ледь врятували. Після цього випадку, я втекла з дому до бабусі. Ніхто не хотів мого повернення, крім мами. Я дуже переживала за неї, але додому так і не повернулася. Всі ці роки сестра жила як королева, улюблена всіма дочка, а я … була нікому не потрібна.

Коли мама померла, я дізналася, що вона залишила мені у спадок свою стару квартиру. Дізнавшись про це, моя сестра подала в суд на поділ майна, побажавши частку від цієї квартири. Це було настільки цинічно і підло з її боку, але саме цього  від неї  можна було  очікувати. Всі ці роки я жила в забутому богом селі, а моя сестра отримала від батьків все: любов, турботу, освіту, квартиру, машину ….

А тепер, навіть стареньку однокімнатну квартиру вона захотіла забрати, заради того, щоб зробити мені боляче. Мені важко називати Ніну сестрою, адже я її ненавиджу!