– Я не заберу дочку, поки Ви зі своїм сином не розкажете їй правду

До недавнього часу я жили вдвох зі своєю дочкою. Доньці 14 і здається її підліткова криза зараз особливо загострилась.

З батьком Діани, Вадимом, ми розлучилися 4 роки тому. Він закохався, його любов завагітніла. Колишній чоловік відразу подав на розлучення. Ось тільки поки ми розлучалися, з’ясувалося, що з вагітністю дівчина помилилася і дитини в нього не буде. Чоловік відразу розлучатися передумав, але я пішла до кінця, не хотіла більше жити з ним під одним дахом.

На аліменти я не подавала – чоловік відмовився від своєї половини квартири в мою користь, написавши дарчу. Але офіційну угоду про аліменти ми не підписували – колишній чоловік був впевнений в моїй порядності.

Я завжди намагалася з ним не лаятися – спільна дочка все-таки. Але зрідка доводилося. Наприклад, він забрав доньку на 2 дні, а повернути вирішив в той же вечір, а я була вже за 70 км від міста, довелося розвертатися і їхати назад. Або подзвонить, дочка збереться і сидить чекає тата, а тато не приходить і навіть не подзвонить,  не попередить, що у нього помінялися плани.

З колишньою свекрухою я підтримувала нормальні відносини, та й під час заміжжя ми не сварилися. Життям сина і внучки вона цікавилася чисто формально. Єдиним інтересом в житті Галини Петрівни була робота. А три роки тому вона вийшла на пенсію. Тепер у неї відразу з’явився час на внучку, чому я була тільки рада. Діана три  останніх роки їздила до бабусі на канікули й все завжди було гаразд.

Нинішнє повернення дочки стало початком війни. Крім Діани, у її бабусі гостював і Вадим з новою вагітною 20-річною дружиною Катериною. І цій, новій дружині, була озвучена зовсім інша причина розпаду першого шлюбу її чоловіка. Гуляв, виявляється, не Вадим, а я. Причому, з його слів, він навіть мене на гарячому спіймав.

Катя не упустила можливість і висловила 14-річній дівчинці в обличчя все, що вона думає про її маму. Дочка не повірила і пішла за поясненнями до своїх тата і бабусі. Вадим стояв на своєму, а бабуся, щоб не виставляти сина брехуном в очах нової невістки, повністю підтримала брехня свого сина.

Я, дивлячись у вікно, здивувалася, чому це колишній чоловік так швидко втік. Висадив дочку біля під’їзду і відразу по газах, навіть не подзвонив, щоб я спустилася. Ще й привіз на 2 тижні раніше, ніж було обумовлено.

Дочка влетіла у квартиру і накинулася на мене зі звинуваченнями, що я зруйнувала її сім’ю. Діана кричала, що не житиме з матір’ю – жінкою легкої поведінки.

– Я збираю речі й переїжджаю до тата, якого ти мене позбавила! Ненавиджу тебе! – плюнула мені в обличчя моя дитина.

Зрозуміло, я спробувала пояснити Діані, як все було насправді. Але дочка не стала мене слухати. Чого варті мої слова проти слів святого татка й улюбленої бабусі? Вона пригрозила, що якщо я не дозволю їй виїхати до батька, то вона все одно до нього втече.

– Хочеш до батька? Збирайся, заберу. – зітхнула я.

Я висадила дитину біля під’їзду колишнього чоловіка, почекала 20 хвилин і поїхала додому. Самі заварили цю кашу – нехай самі й розсьорбують. На наступний день я випросила тижневу відпустку і поїхала до подруги в Київ з думкою: «Гори воно все синім полум’ям!»

Колишній чоловік обривав мені телефон і засипав тоннами повідомлень в месенджерах. Короткий зміст його претензій був такий: я, самим безсовісним чином, скинула на нього некерованого підлітка, який не дає життя його вагітній дружині. Я дозволила собі написати йому повідомлення у відповідь: «Просто розкажи їй правду про наше розлучення».

Поки я насолоджувалася компанією кращої подруги, з якою останні 3 роки ми спілкувалися тільки в скайпі, активізувалася і моя колишня свекруха. Галина Петрівна поцікавилася, чому я змушую її вибирати між онукою і ще не народженим внуком: що, мовляв, Діана вже велика, переживе цю невелику «брехню заради порятунку». А ось вагітна невістка Галини Петрівни – обов’язково засмутиться, дізнавшись про обман свого чоловіка. І те, що може трапиться з її вагітністю через це  – буде на моїй совісті.

Від логіки колишньої свекрухи я була приголомшена. Звичайно, мою доньку-підлітка не шкода – хай Діана і далі  думає, що мама у неї – гуляща жінка. Зате другий шлюб Вадима, що почався з його обману, нехай процвітає.

– Я не заберу дочку, поки Ви зі своїм сином не розповісте їй правду. – відповіла я.

– Вона доводить Катю! Бідна дівчинка трохи в лікарню на збереження не потрапила через твою дочку! Ти зобов’язана її негайно забрати! – почала кричати Галина Петрівна.

Подальші крики я слухати відмовилася – ось є у неї невістка, нехай на неї й кричить. Ситуація склалася патова. Я принципово не заберу Діану, поки моє ім’я не буде очищено від бруду. Бо якщо дочка буде думати, що це я зраджувала її батькові, я з нею ой як намучусь. Вадим хоче вийти чистеньким з води – щоб і дружина нова нічого не дізналася, і в очах дочки жертвою виглядати, і щоб Діана його Катю не діставала, живучи з нею в одній квартирі. Тому він вимагає, щоб дочку я забрала і залишила все як є. І так по колу.

Від подруги я повернувся не додому – зняла собі квартиру і живу, інакше вони Діану до моїх дверей підкинуть і втечуть. Я вже не знаю, що робити.

Дочці скоро в школу, і, якщо до цього часу ситуація не вирішиться, то їздити на навчання вона буде від свого батька. Я не збираюся жити під одним дахом з дитиною, яка мене. Не розумію, невже так важко сказати правду?