Я не повернусь з лікарні додому, поки вона там…
Колись у мене була подруга Аліна, яка була старша за мене на пару років, в дитинстві ми з нею жили в сусідніх будинках, часто грали разом. Аліна вийшла заміж за Сергія, як тільки їй стукнуло 18 років.
Незабаром у них народився син Олег, а потім і дочка Вероніка, яка є моєю похресницею. Зараз Олегу вже 13 років, а Вероніці 10. Жили вони добре, ладнали між собою, в матеріальному плані не бідували, у Сергія є свій невеликий бізнес. Але три роки тому Аліна загинула в автокатастрофі.
Сергій залишився один з двома дітьми. Він розумів, що з ними займатися треба, водити в школу, на секції, робити з ними уроки. Раніше цим займалася Аліна, сам він постійно на роботі, а закинути свою роботу він ніяк не міг, дітей потрібно утримувати. Тому після смерті дружини запросив пожити до себе свою маму Зінаїду Іванівну.
Особливої теплоти у відносинах між матір’ю і сином не було ніколи. Сергія самого, в основному, виховувала бабуся, а Зінаїда Іванівна займалася виключно своєю кар’єрою. Вона все життя пропрацювала на керівних посадах, звикла, що все й у всьому завжди її слухаються. Але вік її вже перейшов шістдесятирічний рубіж, пора було замислюватися про вихід на заслужений відпочинок. І коли після раптової смерті невістки син запропонував їй переїхати до нього, щоб допомогти з онуками, вона дуже швидко за цю пропозицію вхопилася.
Спочатку все було тихо і спокійно, Сергій цілий день був на роботі, Зінаїда Іванівна проводжала внуків до школи, зустрічала їх після уроків, годувала обідом, допомагала з домашнім завданням, водила на додаткові заняття.
Але минав час, і Сергій почав помічати, що по успішності діти стали скочуватись на трійки, вчителі стали часто писати в щоденники зауваження про невиконані домашні завдання. В якийсь день Вероніка зізналася татові, що вона не хоче і не буде робити домашню роботу з бабусею, тому що та на неї кричить. «Вони абсолютно не слухають, що я їм пояснюю» говорила потім у своє виправдання Зінаїда Іванівна. Після цього Сергій почав намагатися звільнятися з роботи раніше, щоб самому допомагати дітям з уроками, Олегу потім найняв репетитора.
Чим більше проходило часу, тим частіше Зінаїда Іванівна починала показувати свій характер. Постійно вчила Сергія і дітей як правильно жити, що одягати, що їсти, куди ходити на прогулянку, з ким спілкуватися, а з ким ні, куди їхати влітку відпочивати, в які ігри грати і т.д. Коли розуміла, що на слова її ніхто не звертає уваги, підкріплювала ці слова діями.
Наприклад, якщо діти просили купити їм якісь чіпси, а бабуся це бачила, то чіпси ці виявлялися в сміттєвому відрі. Але перший серйозний конфлікт стався у Сергія з матір’ю півтора року тому, тоді він з дітьми цілий день ходив по торговому центру, накупив їм багато одягу.
Бабуся одяг не схвалила, заявила, що не дозволить дітям в цьому «ганчір’ї» на вулицю виходити. Олег не послухав, на наступний день пішов в гості до одного в нових джинсах … А вже на наступний ранок весь новий одяг дітей був порізаний на шматочки та викинутий у відро для сміття. Після того першого скандалу Зінаїда Іванівна поїхала і не приїжджала майже місяць.
Сергій навіть встиг подумати, що без матері йому навіть краще, ні йому, ні дітям нерви ніхто не псує. За останні півтора року Зінаїда Іванівна в виховних цілях встигла розбити Олегу два планшети, а Вероніці новий мобільний телефон, а вже скільки було викинуто їжі та одягу … Але останньою краплею для Сергія став останній випадок …
Рік тому Олег дуже невдало впав, у нього був серйозний перелом в області коліна зі зміщенням, йому тоді навіть операцію робили, щоб кістки правильно зрослися. Але, мабуть, щось зрослося все одно неправильно, тому що хлопець досі на цю ногу трохи кульгає, а іноді його нога починає дуже сильно боліти до такої міри, що він не може її навіть зігнути.
Поки Сергій був на роботі, Зінаїда Іванівна попросила Олега щось кудись віднести. Хлопець відповів, що не може, нога знову почала боліти і йому складно навіть просто стояти. Бабуся не повірила, заявила, що Олег спеціально прикидається, що у нього нога болить, адже жоден перелом так довго боліти не може, сказала, що на ньому орати треба, в його віці вона вже гроші думала як заробити, а він сидить на всьому готовому, дармоїд.
Що ще вона йому сказала невідомо, але після її слів Олег піднявся і вийшов з квартири, гримнувши дверима. Через біль у нозі він оступився на сходах в під’їзді та впав знову на своє хворе коліно. Добре, що хтось із сусідів це побачив і подзвонив Сергію. Олега знову відвезли в лікарню, на рентгені сказали «тріщина».
Бабусю хлопець бачити більше ніколи не хоче, він так прямо і сказав батькові, що не повернеться з лікарні додому, поки вона там. Сергій з ним повністю згоден, він і сам більше не хоче бачити матір у своєму домі та дуже шкодує про те, що після смерті Аліни покликав її до себе жити.