– Я краще з голоду помру, ніж це скажу

Я виросла в невеликому селі, а закінчивши школу, я вступила до столичного університету вчитись на економіста.  Бувши студенткою, я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком. От тільки я категорично не подобалась своїй свекрусі, Ніні Семенівні, яка не втрачала жодної нагоди, щоб мене принизити.

З батьком мого чоловіка свекруха розлучилася через пару років після його народження, а останні 20 років вона сиділа на шиї у коханця – чоловіка сусідки, Аркадія Миколайовича, досить забезпеченого чоловіка, якому недавно виповнилось шістдесят. Як тільки Аркадія Миколайовича наздогнала стареча неміч і він перестав мати потребу в послугах коханки, він розпрощався з моєю свекрухою і став зразковим сім’янином. Дружина Аркадія Миколайовича і раніше не шкодувала Ніну Семенівну, а зараз почала активна глумитися над покинутою жінкою, якій катастрофічно стало не вистачати коштів на життя.

Колись робота у Ніни Семенівни була, правда недовго і без оформлення. Вона торгувала в наметі на ринку без офіційного працевлаштування, пропонувала послуги няні сім’ям з дітьми, мила підлогу в під’їздах. Але ніде вона не затрималася надовго, в силу свого поганого язика, який вона не хотіла тримати за зубами.

Ніна Семенівна не прийняла мене. Як так – її єдиного сина, жителя столиці в шостому поколінні, захомутала «нахабна селючка». Так, можливо я і з села, зате працювати вмію.

Закінчивши навчання, я забрала чоловіка до себе і ми почали вирощувати свиней. Зараз у нас велике поголів’я, ми давно живемо в місті, а всіма справами на свинокомплексі заправляє керуючий. Свекруха мене так і називає: свиня-цариця. 6 років тому я пропонувала свекрусі офіційне працевлаштування, щоб хоч якась пенсія у неї була. Вона фиркнула на мене, образившись пропозицією:

– Сама свиня-цариця, сина мого втягнула, ще й мене свинопасом хочеш зробити? Так щоб я, киянка в п’ятому поколінні, пішла працювати зі свинями? Це – твоя робота, в грязі колупатися. Не забувай – ти мені не рівня! – сміялась Ніна Семенівна, обіймаючи свого годувальника, Аркадія Миколайовича. Ну ні, так ні.

Зараз ця кинута коханцем жінка пенсійного віку реве у нас на кухні. Скаржиться синові на несправедливість і боязно запитує:

– Жити то я на що буду? Нікому не потрібна – ні Аркадієві, ні державі, ні тобі! Тобі-то може і потрібна, та дружина твоя – мегера, не дозволить тобі матері допомагати. Ти ж навіть чхнути без дозволу своєї свині не можеш. – плакала свекруха гіркими сльозами.

Я зайшла на кухню:

– Ніно Семенівно, а Вам не здається, що ображати людину, від якої залежить Ваше майбутнє, в її ж домі, це, як мінімум, недалекоглядно?

– А що я такого сказала? Правду! За правду не карають. Я придумала – я залишуся у вас жити. Свою квартиру здам, щоб було на що жити. Ганьба мені – ні один з моїх предків не здавав житло, навіть в голодні для нашої сім’ї час. Предки перевертаються від моїх слів!

Я закотила очі й пішла в кімнату. Свекрухи мені не було шкода – вона не уявляла собі іншого способу життя, крім як затишно влаштуватися у кого-небудь на шиї. Зараз вона всіма силами намагалася прилаштувати свою нахабну п’яту точку на шию мого чоловіка. А отже – і на мою.

І якщо чоловік, допомагаючи матері останній рік, думав що цей рік – єдиний, потім мама буде отримувати пенсію, то я з самого початку знала, що годувати нам її доведеться все її життя. Не на вулицю ж її вигнати? Я не дозволила свекрусі турбувати спокій її предків і здати квартиру. Я погодилася виділити їй допомогу за однієї умови – вона кожен раз, беручи гроші, буде говорити:

«В ніжки вклоняюся Хрюшечці-свинюшечці за її грошики»

Так, знаю – звучить як маразм, але за стільки років постійних образ і знущань – вона це заслужила. Чоловік покрутив пальцем біля скроні, але грошима в нашій родині розпоряджаюся я, тому відмовити мене він не зміг. Свекруха, почувши про мої умови, образилася і грюкнула дверима:

– Не буде цього! Ніколи! Я не буду так принижуватися! Так я краще голодувати буду!

Тільки я точно знаю, що подзвонить, попросить грошей і понизиться, як миленька. Можете мене засуджувати, але нарешті я можу помститися за всі мої перемотані нерви!