Я краще поживу у вас, а свою квартиру буду здавати…

Ми з  чоловіком ми познайомилися на першому курсі інституту, а через місяць почали зустрічатись. Ми були дуже щасливі разом, а тому закінчивши навчання ми вирішили одружитись.

Власного житла у нас не було, довелось жити у його мами, з якою налагодити відносини ніяк не виходило. У неї завжди були до мене претензії: то зварила не так, то білизну погладила не так, то за її сином потрібно доглядати по іншому. Вона постійно контролювала кожен мій рух.

З чоловіком ми сварилися все частіше і частіше. Вирішили поговорити. Прийшли до висновку, що ситуація між нами виходить з під контролю, тому що перебуваємо в постійному напруженні й роздратуванні. Потрібно щось міняти, або до добра це все не призведе.

Зняли квартиру. Який це кайф! Я думаю кожна сім’я мене зараз розуміє, що значить жити окремо – своєю сім’єю. У відносинах все налагодилося і ми серйозно задумалися над поповненням в нашій родині. Подали документи в Банк на іпотеку, навіщо платити чужому дядькові за його квартиру, якщо можна платити за свою.

Нашу заявку схвалили, а через місяць ми вже в’їхали у своє житло! Нашій радості не було меж! Але, на жаль, тривало це не довго. І як ви думаєте хто намагався все зіпсувати?

Так, моя улюблена свекруха! Вона буквально оселилася у нас в квартирі, додому тільки в гості їздила, та й поводилася як повноцінна господиня, виставляючи нам обом свої правила. Ми немов знову повернулися в той час, коли жили у неї. Це було просто нестерпно … туди не клади, постав тут, зроби так, прибери там … не кажучи вже про чашки, ганчірки та інші дрібниці. Останньою краплею була її добровільно – примусова пропозиція, без варіантів.

– Я знайшла квартирантів на свою квартиру, а жити буду у вас, коли народиться дитина буду з нею сидіти, а ти відразу виходь на роботу, щоб швидше виплатити іпотеку.

Ось так, вона все вирішила, уявляєте? Тут у мене нерви зовсім здали. Я кричала як божевільна, навіть не пам’ятаю що. Видно дуже це все накипіло на душі.

Свекруха разом з чоловіком роти пороззявляли. Вона мовчки взяла свої речі й пішла, навіть не грюкнувши дверима! Я думала все .. мало того, що я була не нормальною невісткою, тепер стала взагалі ворогом народу.

Минуло кілька років, ставлення свекруха до нас своє переглянула. Приїжджає в гості та внука до себе іноді забирає на вихідні. В моє господарство домашнє не лізе взагалі. Я навіть іноді по ній нудьгую! А одного разу вона мені сказала: «В той день я зрозуміла, що мій син в надійних руках!»