– Я думала, що вона вивідує тому, що їй щось конкретне хочеться, а вона продешевити боялася…

Юлі 34 роки, вона живе з чоловіком і 2-ма дітьми молодшого шкільного віку. Виглядає молодо, за собою стежить, підтягнута, струнка, водить машину, працює, бере участь в різних батьківських комітетах.

У  Юлі є молодший брат, якому минуло 28 років. Ігор ще не одружений, але від батьків теж живе окремо, бабусі свого часу залишили і внуку, і внучці по квартирі, а у батьків, які ще не на пенсії, своє життя.

Їх мама вже і переживати почала,  що в Ігоря немає наміру створювати сім’ю. Ні, дівчата були, але все якось несерйозно. А 4 місяці тому він оголосив, що з Вікою вони тепер будуть жити разом. У Юлі своїх турбот – повно. Мама їхня теж не з тих, хто буде прискіпливо з’ясовувати, що за дівчина дісталася синові.

Віці 25 років, яскрава, комунікабельна, якось відразу з Юлею почала запросто спілкуватися, і до мами приїхати могла.

– Лише б Ігорю було добре і комфортно, – сказала мама, – вибрав – нехай живе. А якщо мені що і не буде подобатися, то це мої проблеми.

Віка приходила в гості до Юлі і її сім’ї, приносила солодощі племінникам Ігоря. Розмовляли, чай пили, і тут таке прохання.

-Ти можеш у нього елементарно дізнатися, що він збирається подарувати мені на День закоханих і що на 8-е березня, – з таким питанням звернулася до Юлі Віка, – ну просто, цікаво ж. І мені потім скажеш! Ну, будь ласка!

-Віка, – відповіла Юля, – ну подарунок він для того і подарунок, щоб бути сюрпризом. Якщо навіть Ігор мені сам скаже, що він має намір тобі піднести, я вважатиму за краще зберегти це в таємниці.

Поговорили на цю тему ще на початку лютого і забули, точніше Юля забула.

– Не розумію я, що це за свято, – сам сказав брат Юлі приблизно через тиждень, – чому саме 14-го лютого треба тішити кохану подарунком? На 8-е березня я квіти куплю, хоча я і так купую букети для Віки час від часу. Ще колечко пригледів симпатичне. Гроші краще поберегти, нам же весілля влітку грати.

14-го лютого  Віка подзвонила Юлі. З невдоволенням і претензіями:

– Він нічого мені не подарував, тільки торт, – в голосі дівчини навіть сльози були, – а я, як дура вибирала йому шкарпетки з сердечками і труси з сердечками купила! Юля, дуже тебе прошу, дізнайся, що він збирається мені дарувати на 8-е березня? І ще, а твоя мама що мені подарує? Ти випитай акуратненько, а потім і мені шепни, будь ласка, будь ласка, будь ласка!

– Так навіщо тобі це? – не витримала Юля, – Адже сенс подарунка в його непередбачуваності. Або є щось конкретне, що ти хочеш? Ну тоді мені скажи, що потрібно, а я брату постараюся натякнути і мамі, та й сама візьму на озброєння?

– Так нічого я конкретного не хочу, – відповіла Віка, – просто, якщо Ігор збирається мені подарувати якусь туфту, то сенс мені йому  шукати дорогий подарунок і витрачатися? І з мамою вашою так само, я їй куплю щось дороге, а раптом вона мені планує піднести який-небудь шампунь за три грн? Треба ж якось дотримуватися правила, щоб подарунки були рівноцінні. Навіщо витрачатися, якщо на тебе витрачатися не збираються.

– Уявляєте! – обурюється Юля, – Я думала, що вона вивідує тому, що їй щось конкретне хочеться, а вона продешевити боялася! Після цього мені й зовсім подарунків їй робити не хочеться. Цінники з упаковок подарунків заведено прибирати, але абсолютно не проблема в тому, щоб пошукати в мережі скільки коштує та чи інша річ. Особисто я відразу представила, як Віка риється і вираховує в жіночий день, чи не переплатила вона за подарунок для майбутньої свекрухи. А раптом та їй набір кухонних рушників подарує, а Віка на дорогу сковорідку розориться? Це ж потім переживань – цілий віз!

І ще згадала, як приємно мені було отримати на 8-е березня від своїх хлопчаків букет. Спочатку намальований маленькою ручкою на листку паперу, потім гілочку мімози, куплену на дріб’язок, яку збирали. Потім ту ж саму гілочку, але вже не тому, що більше грошей немає, а тому що вони знають – ранньою весною мама любить саме мімозу.

Адже головне не подарунок, не його вартість або рівноцінність. Головне ті почуття, з якими цей подарунок підносять. А Віка все життя рахувати буде кожен презент.

Як думаєте? Поділіться, який найприємніший і несподіваний подарунок зробили вам близькі?