Я була для нього наче красива річ…

З тринадцяти років я брала активну участь в різних фотосесіях та конкурсах краси. Вперше я вийшла заміж у вісімнадцять років.

Вадим дуже пишався мною, точніше моїми зовнішніми даними. Він дуже гордився тим, що я була на кількох обкладинках журналів і брала участь у різних фотосесіях. В його оточенні, вважалося престижним мати дружину модель або з таким минулим. Перед кожною важливою зустріччю, чоловік їхав зі мною в магазин і вибирав, що-небудь шикарне з одягу.

Спочатку мені це все дуже подобалося, але потім стало дратувати. Мені все більше здавалося, що до мене ставляться як до ляльки, а я сама як особистість, не цікава. Хоча я вважаю себе, цікавою та освіченою.

Виходячи заміж, я наївно вірила, що все буде по іншому. Вадим дуже красиво залицявся до мене. Він задаровував мене подарунками та квітами. У перший раз, він побачив мене, на обкладинці журналу. Дізнався у фотографа мої дані й спочатку просто дзвонив. Казав мені красиві слова, компліменти, а потім ми стали зустрічатися. Дуже часто він говорив: “ти не уявляєш, як мені заздрять друзі, що у мене така гарна дівчина! Але ти, моя дівчина.”

Потім через пару місяців нашого знайомства, він запропонував мені, вийти за нього заміж. Я погодилась. Він був мені дуже приємний, але якоїсь особливої ​​любові у мене до нього не було. Моя сестра сказала мені, що я буду повною дурепою, якщо втрачу такого завидного нареченого. Адже з ним, я можу не переживати про те, що мені доведеться працювати. Він цілком заможний.  Я подумала і вирішила, що в чомусь, сестра права. А любов, вона напевно потім прийде. Зіграли весілля і стали жити.

Але дуже скоро, я втомилася від такої уваги. Мені просто  було нудно. Шафи ломилися від речей, які всього лише тільки раз були одягнені.

Одного разу, чоловік сказав мені, що ми йдемо в ресторан на день народження його начальника і попросив мене, виглядати як ніколи шикарно. Потрібно, щоб я обов’язково сподобалася його шефу. Хоча, це було не складно. Чоловіки, завжди дивляться на мене з цікавістю. Так було і цього разу.

Дорогий ресторан, людей не дуже багато. Вадим відійшов в сторону з кимось привітатися, а я залишилася одна. Відчула, що хтось на мене дивиться дуже пильно. Обернулася і побачила досить таки симпатичного чоловіка. Він підійшов до мене. Поцікавився як мене звуть і представився сам. Зав’язалася розмова. Спілкування виходило досить таки легким і цікавим. Мені навіть здалося, що ми знаємо один одного дуже давно.

Підійшов мій чоловік і якось так, прям почав “стелитись” перед цим чоловіком. Я зрозуміла, що це і є його начальник. Представляти нас вже один одному не було потреби. Ми познайомилися вже без участі чоловіка. Вадим шепнув мені на вухо, що я повинна його зачарувати і що від цього  його кар’єра може стрімко піти вгору. Мені чомусь стало так гидко. Я розвернулася і пішла в бік, залишивши чоловіків.

Мені захотілося залишитися одній. Але до мене знову підійшов начальник чоловіка, Антон, і запитав, чим я засмучена? Він побачив, що у мене на очах виступили сльози, взяв за руку і повів з ресторану. Ми проговорили майже всю ніч у нього в машині. Мій чоловік, бачив що я пішла з ним, але жодного  разу мені не зателефонував. Я зрозуміла, що йому від цього тільки краще.

А Антон … ми більше не розлучалися. Зараз, у нас міцна сім’я. Зростає дочка. Мій другий чоловік, цінує мене і поважає, він не змушує бути для всіх красивою і справляти враження на оточуючих.