Я буду першою, з ким він точно не збереже дружнє спілкування.

Ні на мить не сумнівавшись в правильності свого вчинку, я стояла о 6 ранку на порозі своєї вірної подруги Вероніки з сумкою, де лежали мої речі. Вона обняла мене і повела на кухню пити чай.

Ми з Веронікою вчились в одній групі, подружились з дня знайомства, поселились в одній кімнаті в гуртожитку, а після закінчення навчання разом зняли квартиру і практично одночасно влаштувались на роботу, правда в різні фірми.

А потім я зустріла Юру. Він підсів до мене в кафе під час вечері. У той день мені хотілося десь посидіти, тим більше була п’ятниця. Ми познайомилися і він став залицятися. Говорив компліменти, запрошував гуляти. Іноді їздили в ресторан. Він був досить забезпеченою людиною, але мені все одно було незручно і я сама за себе всюди платила. З іншого боку, Юра не відмовляв ніколи.

У якийсь момент я здалася і закрутився наш роман. Все частіше я залишалася у нього і, незабаром, переїхала до нього. Перший час все було чудово. Нічого не змінилося, ми ходили на побачення і проводили багато часу разом. Після невеликого проміжку часу, ми все рідше вибиралися в місто.

Повертаючись з роботи, я готувала вечерю й обід, прибирала. Юра був страшний нечупара. Поки я поралася на кухні, він дивився фільм або серіал. На ласкаві заклики про допомогу, він відповідав, що був складний день і потрібно розслабитися.

Ми жили всього півтора місяця, а мені вже стало здаватися, що з десяток років. Мене стало дратувати все. Його лінь, відсутність спільного відпочинку. У якийсь момент я зрозуміла, що жодного разу навіть квітів від нього не бачила. Найбільше дратувало, що я стала бурчати. Увагу не могла сконцентрувати.

Юра став злитися. А потім він не приїхав додому. Телефон був недоступний. Я не могла заснути всю ніч. О 5 ранку в замку повернувся ключ. Вийшовши в коридор, не витримала і накричав. Він просто пройшов в спальню, завалився на ліжко й одразу заснувши. Його телефон завібрував. «Спасибі, подзвоню ввечері». Повідомлення від абонента Партнер. Відкрити та прочитати не могла, не знала пароля від смартфона. Та й соромно якось.

Увечері відбулася розмова. Якщо спочатку ми говорили спокійно, то чим далі, тим ставало гірше. Юра завжди казав, що ніколи не бреше. Говорив, що з колишніми спілкується добре. В той вечір, в пориві сварки, став кричати, що так, про колишніх правда. Він підтримує з ними спілкування, часто робить подарунки, а вони приїжджають на ніч. А вчора я його дістала і він поїхав до однієї з них.

Навіть не зрозуміла, як заліпила ляпаса. За весь час я не бачила навіть однієї троянди, а колишнім він подарунки дарує. Моя реакція розлютила його так, що схопивши за волосся, він виштовхнув мене в іншу кімнату. Зачинив двері та прокричав, щоб носа не показували до ранку звідти.

Просидівши пів ночі, я не розуміла, що тут роблю. Немов уві сні до цього жила. Усередині всі почуття вигоріли. Серед  ночі вислизнула з кімнати й акуратно зібралася. Я поклала ключі на кухонний стіл і пішла. Навіть записки не залишила.

Мабуть, я буду першою, з ким він точно не збереже дружнє спілкування.