Висновок про жінок, до якого приходять усі чоловіки з віком

Ця історія запам’яталася мені на все життя. Не тому, що вона якась особлива, зовсім ні, з кожним може статися. А тому, що коли я її почула у компанії різновікових колег, одні сказали:

“Це велика підлість! Таке не прощають!”, а інші сказали: “Все правильно зробив”. Емоційно історія сколихнула багатьох. А справа була так…

Мій 45-річний колега Сергій розлучився з дружиною 10 років тому. Має майже дорослого сина, який через рік закінчить ВНЗ і перестане залежати від батька. Своя квартира та гарна посада. Живи та насолоджуйся життям.

Кажуть, що 45 років – складний час для чоловіка. Вже не наречений, але і йти на покій рано. Чому, власне, не наречений? Покопавшись у собі, Сергій зрозумів, що хоче одружитися. А головне – ще одну дитину.

Сергій зареєструвався на сайті знайомств, напрошувався на всі посиденьки друзів. Але дівчата, які йому подобалися, на нього не звертали жодної уваги. Бажання зустріти ту саму та закохатися на цьому тлі ще більше посилилося.

Як же він жив стільки років без жіночої уваги? Як же він упустив найкращий час? А якщо у свої 45 він уже нікому не потрібен?

Думки матеріальні. Доля приготувала йому зустріч.

Його відправили у відрядження до невеликого міста. Коли він увійшов до філії компанії і побачив Ольгу, він остовпів. Втілена мрія! Струнка, невисокого зросту, кучеряве каштанове волосся, величезні очі. А який у неї голос! А які плавні рухи!

Так не буває! У неї, мабуть, чоловік є. І діти. Або є якась обставина непереборної сили. Наприклад, різниця у віці. Сергій був старшим на 12 років. Ще трохи і йому 50. А потім і 60. Навіщо їй старий?

Треба викинути з голови ці шалені думки. І жити як раніше.

Але Ольга з Сергієм спочатку розмовляли, потім реготали над якимось жартом, потім разом обідали та повечеряли, потім він повіз її додому і вони ніяк не могли попрощатися в машині. Їм не хотілося розлучатися.

“Оля, ти одружена?” – Запитав Сергій.

“У розлученні, дітей немає. Але дуже хочу” – відповіла жінка.

Хіба так буває? Щоб тільки подумав, а Всесвіт каже тобі – на, бери, все, що ти просив. А може, й буває. Нічого особливого не просив. Лише жінку, яку зможу покохати… – думав Сергій.

А далі був приголомшливий тиждень. Сергій та Ольга нагадували закоханих, які пурхають над землею з картини Марка Шагала.

“Переїдеш жити до мене?” – Запитав Сергій.

Він боявся почути “ні” і поїхати ні з чим. Але поїхати довелося. Ні з чим. Ольга пообіцяла, що напише заяву з власного бажання, відпрацює два тижні, забере трудову та примчиться до неї першим же потягом.

Рівно за 14 днів, щасливий Сергій летів на вокзал.

Потяг прибуває. Ольга виходить із вагона. Озирається довкола. Сергій дивиться на неї збоку. Йому хочеться зупинити час. І взагалі прокрутити його назад. Залишити Ольгу у тому місті. А себе – тут. Там їхня історія була чудово чарівною, а що на них чекає тут, у побуті, у поточних справах, у сірих буднях?

Навіщо йому взагалі чужа людина у квартирі, де все налаштовано під неї, де кожна річ має своє місце? А якщо вони посваряться? Син почне ревнувати, приїжджатиме рідше.

Ольга дістала свій мобільний і почала дзвонити Сергію. Він зменшив звук. Потрібно підняти трубку і все їй пояснити… Але як їй пояснити? Сергій поклав телефон у кишеню, розвернувся та пішов.

Якого ж висновку приходять чоловіки?

“Немає на світі жінки, без якої не можна прожити, – і немає жінки, з якою не можна ужитися.” Герман Гессе

Щоправда, не всі роблять так боягузливо. У багатьох все ж таки є сили подивитися в очі і бути чесним.