Виручила подругу, а вона на мене провину скинула

– Настя, тут така справа – у мене весілля в суботу, свекруха вдруге заміж зібралася, а мені одягнути нічого. Пам’ятаєш у тебе сукня була, така синя довга, слухай, позич на пару днів.

Це сукня була дорогою для Насті в усіх сенсах – шила вона її на замовлення в ательє, обійшлося їй тисяч в 7 – італійська тканину, бісер – в цій сукні вона заміж дочку видавала. А тут подруга, яка все життя щось просить…

Вирішила Настя подружці відмовити, мовляв:

– Ця сукня як пам’ять мені дорога, а ти носити нічого не вмієш, згадай, як ти каблук на моїх босоніжках зламала – навіть майстер полагодити не зміг.

– Ну і жаднюга ти, Настю… Я всім розповім, як ти єдиній подрузі сукню пошкодувала.

– Давай так – якщо ти мені сукню зіпсуєш, то платиш мені 7 тисяч – сукня стільки коштує.

– По руках, поверну в тому ж вигляді, що і взяла.

Відразу після весілля подружка Насті дзвонить:

– Ти що мені підсунула? Сукня по шву тріснула, вирішила мене обдурити? Захотіла нажитися на єдиній подрузі?

Насті так прикро стало і за себе, і за сукню – видала вона подрузі як на духу:

– Поверни сукню в тому вигляді, що взяла. Інакше більше з тобою спілкуватися не буду, та й усім розповім, як ти людей дуриш!

У той же вечір принесла подруга Насті сукню, вибачилася перед нею, мовляв, сукня нормальною була, це вона на весіллі зайвого з’їла, ось і тріснула вона, але швачка в майстерні за тисячу все зробила.

Ось така подруга. Настя з нею тепер дуже рідко спілкується і більше нічого не дає.