Виростила на свою голову
У нас колись були чудові сусіди. Бабуся з дідусем колись взяли на виховання рідну внучку. Їхня невістка залишила дівчинку в пологовому будинку, написавши відмову. А коли дід з бабою дізналися про новонароджену, то ні хвилини не думаючи забрали її додому. Батько дівчинки свого часу пив разом з дружиною, а потім поїхав на заробітки, та так і залишився в чужому місті жити. Говорили, що він одружився, сина виховує, а про дочку і чути нічого не хоче. Дивно, що у цих чесних і працьовитих людей виріс такий безвідповідальний син.
А тим часом внучка росла, її дуже любили та виконували всі її забаганки. Дідусь, поки здоров’я дозволяло працював і заробляв досить пристойно. Потім купив двокімнатну квартиру внучці. Говорив, ось виросте Ліда, буде мати де жити.
Час швидко пролетів, ось і внучка підросла, але була вона розбещеною, лінивою і вкрай невдячною. Дід звичайно ж все бачив, але вмів стримувати внучку. Ліда його побоювалася і поважала, ось тому жили тихо, мирно поки він живий був.
Все змінилося, коли дідусь помер. З того дня закінчилось спокійне життя бабусі. Ліда почала відбирати у бабусі всі гроші до копійки, а потім успішно пропивати. Згодом початку бити бабусю. Потім кинула навчання на третьому курсі.
Незабаром внучка заявила бабці, що потрібні їй гроші, тому необхідно продати квартиру. А квартиру цю дідусь колись оформив на бабусю, хоча збирався зробити дарчу внучці. Бабуся кинулася видзвонювати свою племінницю, жінка приїхала, продала квартиру і за наказом бабусі розділила всю суму на три рівних частини: бабусі, Ліді та собі.
Свою частину внучка дуже швидко витратила, потім відновила погрози, Намагалася вибити в бабусі і її гроші. Бідна бабуся, маленька, хвороблива, трималася, як могла. Казала, що гроші відкладені на її похорон. Незабаром Ліда почала все частіше підіймати руку на бабусю, майже кожен день. Та терпіла, скаржитися не любила, а тільки жаліла внучку і намагалася напоумити.
Кожен день чути бабині стогони та плач я вже не могла, пішла поговорити з Лідою, жорстко поставила питання або вона припиняє так себе вести, або я йду писати заяву дільничному. Ліда злякалася, знайшла вона тоді десь чергового залицяльника та поїхала з ним в інше місто. Але через кілька тижнів повернулася зла, як собака. Відлупцювала бабусю, відібрала у неї останні гроші та втекла в магазин.
Я відразу кинулася в їх квартиру, там сиділа бабуся і плакала від болю та образи, тоді вона і попросила:
– Прошу тебе, відвези мене в будинок для людей похилого віку, боюся я Ліду, як би чого не накоїла …
Я постаралася бабусі допомогти, був тоді у чоловіка знайомий, він все і влаштував. Зараз бабуся живе в будинку для літніх людей. З чоловіком я кілька разів була у неї, вона задоволена, ні на що не скаржиться, навпаки посвіжіла, повеселішала. Ліда приїжджала до неї лише раз, ніби як провідати, а сама знову почала вимагати грошей і погрожувати, але її одразу випровадили.
Ось така сумна історія з відносно хорошим кінцем.