Виписували ми її уже з трьома малюками

Надя – типова сільська жінка 35 років, спокійна, охайна і скромна. До нас її машиною привіз чоловік.  В неї вже почались перейми. Надя трималася чудово, оскільки була вже досвідченою мамою – вдома залишилися троє старших дітей.

Народила вона буквально за годину  здорового міцного хлопчика, який на повний голос повідомив про те, що ось він народився. У Наді не було зовсім ніяких ускладнень, їх одразу перевели в палату і залишили насолоджуватися товариством один одного.

А ось в сусідньому залі все було не так добре. Народжувала молоденька дівчинка – їй було боляче, страшно, вона вередувала, кричала, зовсім не слухалася лікарів. Намучилася сама і нас вимотала. Але в підсумку народилися дві чарівні дівчинки – з величезними очима і довгими густими віями.  Обох жінок поклали в одну палату.

Тільки ось на наступний день сталося те, чого ніхто не очікував – у відділення прийшла мама дівчини. Новоспечена бабуся довго про щось розмовляла з дочкою, а в підсумку дівчина написала відмову від своїх немовлят. Не допоміг ні психолог, ні педіатр, ні священник. Дівчаток перевели в дитяче відділення в палату для покинутих.

В цей же вечір туди прийшла Надя і запропонувала погодувати крихіток – у неї молока на трьох вистачить. Лікар подумав – і дозволив, адже це краще, ніж молочна суміш. А через добу приїхав Ваня –  чоловік Надії. Вони попросили відвести їх до головного лікаря, про щось розмовляли, а потім Ваня полетів з якимось списком папірців.

Виявляється, вони вирішили забрати дівчаток і, щоб вони не потрапили до дитячого будинку, а відразу поїхали додому, потрібно було швидко зібрати купу папірців – для початку на тимчасову опіку, так швидше. Ми переживали за них всім пологовим будинком, але Ваня встиг.

Виписувалися вони всі разом – Надя з трьома дітьми. Ваня зустрічав їх, як годиться – з квітами та абсолютно щасливим обличчям. Він посміхнувся і сказав:

– Ну а що? Не об’їдять вони нас, а ми все одно хотіли велику сім’ю.