Випадково дізнався, що тесть давно живе на дві сімʼї. Тепер не знаю, як жити із цією інформацією

Ми з моєю дружиною Оленою познайомилися ще в університеті. Одружилися буквально через кілька років стосунків.

Я виріс у притулку, батьків та інших родичів я не маю. З тещею, Антоніною Іванівною, у нас склалися рівні, я навіть сказав би ділові відносини. Вона працювала економістом у якійсь фірмі і була дуже прискіплива й уїдлива у плані грошей.

Ми буквально до копійок розраховували з нею бюджет нашої з Оленою сімʼї та перспективи його збільшення. Мені, як людині, яка ніколи особливо не володіла грошима, такий підхід сподобався. Антоніна Іванівна, мабуть, оцінила це і згодом пом’якшала, стосунки з нею налагодилися.

Зовсім несхожим на свою дружину виявився тесть Віктор Іванович. Гучний, галасливий, постійно жартував. Віктор Іванович працював у солідній конторі, і йому часто доводилося їздити у тривалі відрядження.

Через рік ми з Оленою купили квартиру в іпотеку. Батьки дружини були першими запрошені до нашого сімейного гніздечка.

– Що, Сашко, давай відзначимо ваше придбання! – Віктор Іванович підморгнув мені.

Тихе сімейне гуляння перемежувалося лише гучним сміхом тестя, і короткими діловими питаннями тещі.

Віктор Іванович сидів поряд зі мною. Він захопився, розповідаючи веселу історію, що трапилася з ним в іншому місті.

Його телефон лежав на столі, і коли він завібрував, я мимоволі кинув погляд на екран. Там висвітлилося фото незнайомої миловидної жінки з підписом «Кохана».

Я трохи здивувався. Віктор Іванович теж глянув на телефон, потім на мене перевернув апарат екраном вниз.

Я не надав значення цьому інциденту – були інші справи, які потребували моєї уваги.

Олена завагітніла та сиділа вдома у декреті. Моєї зарплати категорично не вистачало на всі потреби, тож я влаштувався кур’єром на нічні зміни. Робота проста, але досить нудна.

Одного вечора мені надійшло замовлення. Потрібно було поїхати до віддаленого району міста з доставкою. Оплата здалася мені гідною і я, забравши пакет із продуктами, подався за вказаною адресою.

– Доставка! – прокричав я у домофон.

– Відкриваю, – відповів дивно знайомий голос.

Я піднявся на вказаний поверх і постукав у потрібні двері.

– А сьогодні швидко доставили, – двері відчинив Віктор Іванович.

Тесть був у легких спортивних штанях та світлій футболці з мультяшним принтом.

– Віктор Іванович?! – я мало не впустив пакет. – Ви ж у відрядженні!

– Ах ти ж! Ну вже не думав я, що так все з’ясується, – тесть з прикрістю смикнув плечем, – гаразд, Сашко, заходь.

Немов уві сні я зайшов у квартиру.

З кімнати вибігли двоє дітей – хлопчик та дівчинка, з цікавістю та тривогою подивилися на мене.

– Ану, марш до кімнати! – закричав на них тесть.

Віктор Іванович провів мене на кухню, де біля плити стояла гарна красива жінка в кольористому халаті, коли вона повернулася, я згадав, що саме її фото висвітилося тоді на телефоні у тестя.

Віктор Іванович розповів, що давно живе на дві сімʼї, що після народження Олени їхній шлюб із Антоніною почав тріщати по швах. Кидати доньку Віктор не хотів, але й жити з нелюбимою жінкою було вище за його сили.

Якось він зустрів Надю. Почуття спалахнули миттєво, а за дев’ять місяців у них народилася дочка Маша.

Посада Віктора дозволяла йому часто відлучатися з дому, тому вони вирішили жити так, гостьовим шлюбом. Віктор практично жив на дві сімʼї. Половину місяця проводив з Антоніною, половину з Надією.

Найцікавіше те, що Віктор був щасливий!

– Тоня дуже хороша жінка, – сказав мені тесть на прощання, – і Олену я дуже люблю! Тому прошу тебе, Сашко, не розказуй їм.

Ошалений я покинув другий дім тестя.

Повернувшись додому, я задумався надовго. Стривожена дружина намагалася дізнатися, чому на мені немає обличчя. А я все ходив і думав – розповісти їй правду чи ні?

Адже Віктор Іванович успішно приховував своє двоєженство багато років і це робило щасливими всіх! Антоніна була задоволена життям, Олена стала успішною у своїй професії, і тепер ми чекаємо на дитину! Чи не зруйнує зараз ця правда цей щасливий світ?

Для мене таке життя на дві сім’ї – це щось неможливе та неприйнятне! Я зробив свій вибір, у мене є кохана людина, і з нею хочу провести все своє життя! Як живе з цим усім тесть, мені загадка.

Промучившись усю ніч, я вирішив все ж таки зберегти таємницю Віктора Івановича. Це його справа, хай сам розуміється. А я повинен берегти свою дружину та свою дитину. Новини про батька, навряд чи сприятливо позначаться на стані Олени.

Так я й мовчу. Віктор Іванович так само живе на дві сімʼї і, мабуть, не збирається нічого міняти. Навіщо? Його і так все влаштовує.