Випадкова ситуація змусила мене задуматись

Одного прекрасного дня, коли я забирала свою дочку-першокласницю зі школи, стала свідком однієї розмови.

Біля нас стояла маленька дівчинка, яка з усіх сил намагалася справитися з неслухняним комбінезоном. Поруч стояла її мати з вчителькою. Вони голосно обговорювали поведінку дівчинки. Як з’ясувалося з їх розмови, маленька непосида постійно губить ручки, і весь час стрибає. Така поведінка не відповідає нормам дисципліни. Мама і вчителька покликали дівчинку до себе:

– Вероніко! Ходи сюди! Як ти поводишся? Ти хочеш, щоб я все розказала татові?

Вони удвох стали вичитувати дитину, а мама запропонувала привести тата в школу. Дитина в цей час уважно вивчала свої черевики. Що могла сказати або зробити дівчинка проти двох дорослих? Це змусило мене по-новому поглянути на цю ситуацію.

Звісно, я не психолог, але якщо об’єднцватися з будь-ким проти своєї ж дитини, то в цей момент  ти втрачаєш її. У разі виникнення спірних або складних ситуацій, батьки завжди повинні бути на стороні своїх дітей. Навіть, якщо дитина не права або ситуація дріб’язкова. Коли батько і дитина на одному боці, то це їх спільна проблема. Разом потрібно буде її і вирішувати. В іншому випадку, дитина залишається сама проти цілого світу.

Встати на сторону дитини можна фізично (зробивши крок до дитини і ставши поряд) або морально. Головне, стояти біля дитини, а не навпрото неї. Будь-які проблеми можна вирішити разом. Не можна кидати свою дитину в біді. Багато хто може не повірити, але дитині дуже страшно і самотньо, коли вона не відчуває підтримки. Невже ми цього хочемо для своїх дітей?