«Виховай як свою»: приголомшлива історія, яка перевернула життя моєї мами

Мама розповіла мені цю історію п’ять років тому. Мені тоді було вісімнадцять, і я відчайдушно пишалася своєю дорослістю. У той день мій світ перевернувся … Такого я просто не очікувала!

Мама була вагітна мною і лягла на збереження. Термін у неї був уже великий, наближалася дата пологів … Було страшно. На вулиці – божевільні морози, скоро Різдво.

Перші кілька днів мама лежала сама в двомісній палаті. Їй було трохи нудно, але вона справно готувалася до пологів і тихенько вишивала ікони хрестиком. Медсестри забороняли їй таке робити, але мама дуже хотіла встигнути закінчити роботу до мого народження.

Наприкінці тижня до неї в палату поклали жінку. Вона була на років десять старше матері. Мама спочатку зраділа, але потім помітила, в якому важкому стані її сусідка. Та добу пробула в безтямі, лише через день відкрила очі. Всю ніч мама прислухалася до її дихання і все переживала, чи все з нею добре.

Жінки розговорилися. Сусідку мами звали Анна. Вона була родом з глухого села. У неї не було ніяких родичів, залишилася круглою сиротою. Та й чоловіка у Ані не було … Моя мама не особливо лізла з питаннями, а її сусідка і не хотіла торкатися цієї теми.

Анна чекала первістка. Вона дуже хотіла цю дитину і прекрасно розуміла, що в її віці вагітність – маленьке диво. Анні в той момент було сорок чотири, хоч виглядала вона значно молодше. Моя мама була молодша Анни на цілих двадцять років.

Медсестри неохоче підходили до Ані. Вони зневажливо ставилися до сільської жительки. Анна була на восьмому місяці. До пологів теоретично ще далеко, а практично малюк постійно просився назовні, чим дуже стурбував свою матір.

Зовні селючку в Анні видавали тільки її великі руки. Було видно, що вони звикли у важкій роботі. А так вона була дуже симпатичною і миловидною: зелені глибокі очі, пшеничне коса до пояса, легкі зморшки під очима і безліч веснянок. Говорила вона спокійно і розмірено, на чужу думку уваги не звертала, на шпильки не реагувала. Дуже скоро вона стала для мами старшою сестрою, якої у неї ніколи не було.

Мама дуже поважала Аню за її сильний характер і доброту. Вона просила тата приносити всяку смакоту і для неї. Аня як дитина раділа мандаринкам і шоколадкам. А такої смакоти, як манго, вона взагалі ніколи раніше не бачила. Зате Анна прекрасно знала, як вести домашнє господарство. Вона все докладно розповідала моїй мамі і хвалила її рукоділля.

– Добру справу робиш, Ніно! – говорила вона, дивлячись на поки ще не повністю вишиту ікону.

Все було добре, жінки чекали появи своїх дітей і вже встигли обмінятися адресами, щоб їздити одна до одної в гості, але раптом сталося нещастя. Тієї фатальної ночі мама прокинулася від якоїсь метушні. Лікарі забирали Анну на каталці, а та прискорено дихала і нічого не говорила. Насилу мама заснула.

Вже під ранок їй приснився дивний сон. Неначе вона сидить на своїй кухні і закручує огірки на зиму. Навколо багато сонячного світла, а з двору доносяться дитячі голоси. І тут в кухню заходить Анна в легкійц білій сукні.

– Я прийшла попрощатися, Ніночко. Стала ти мені за цей короткий час, як сестра рідна. Шкода, що розлучать нас тепер. Ось тільки дочку мою мені не дозволили взяти з собою. Я прошу тебе, виховай її як годиться. Я знаю, у тебе добре серце. У ньому для трьох дітей місце знайдеться! – і Анна розтанула, як сигаретний дим.

Мама прокинулася сама не своя. Вона відразу ж поспішила в ординаторську.

– Як там Аня? – запитала вона у медсестри.

– Немає більше вашої подруги. – опустила очі та.

– А як дівчинка? – злякано прошепотіла мама.

– З малятком все добре, хоч і недоношена небагато. А звідки ви знаєте, що вона народила дівчинку? – здивувалася медсестра. Але мама не стала нічого пояснювати. Вона відчула, що у неї відійшли води.

Весь час схваток мама думала про слова своєї подруги. Чому троє дітей в серці? Адже у неї повинна була народитися перша дитина. Але через кілька годин все стало на свої місця. Мама народила двійню: мене і мого брата.

Тато був на сьомому небі від щастя. Не знав з якого боку підійти до нас. Але мамине серце було не на місці. Вона розповіла про дочку Анни татові. Найбільше мама переживала, що він не погодиться прийняти її і малятко теж виросте сиротою, як і її мама.

Але тато повністю підтримав рішення мами. Лікарі не були проти і записали дитину просто третьою дитиною, народженою моєю мамою. Таким чином ми стали трійнею.

Анна часто приходила до мами уві сні і давала життєво важливі поради. Один раз вона навіть врятувала мого брата від смерті. Він захворів застудою, але температура трималася досить високою. Уві сні до мами прийшла Аня і попросила її негайно їхати до лікаря, тому що хлопчик в небезпеці. Зранку мама відразу ж виконала прохання покійної подруги. У мого брата виявилося приховане запалення легень. Ще трохи, і ми б не встигли …

Через вісімнадцять років батьки вирішили розповісти своїй прийомній дочці про її справжнє походження. Ставлення до неї у нас зовсім не змінилося. А наша названа сестра ще більше прив’язалася до мами.

Нещодавно вона вийшла заміж і поїхала в Америку. Часто телефонує нам і пише. Ми дуже сумуємо за нашою чудовою сестричкою, яка стала для нашої сім’ї справжнім подарунком на Різдво.