Виходила заміж, маючи дитину, а тому родичі чоловіка вдають, що мене не існує

З чоловіком ми одружились 5 років тому. За весь цей час відносини з його родиною (батьками та сестрою) фактично відсутні. Живемо ми з ними в одному місті, чоловік з ними спілкується іноді, але рідко (батьків відвідує в середньому раз на місяць, з сестрою тільки у свята бачиться – два три рази в рік).

Батьки його відразу заявили, що мене для них немає. На всі дні народження і сімейні збіговиська – правда, рідкісні, чоловіка завжди звали без мене, в той час, як його сестру – з її чоловіком і дитиною, як і належить родичам.

Не сприймали вони мене, мабуть, тому, що у мене дитина від випадкових відносин, а чоловік став для неї батьком. Вони були обурені тим, що їх син буде виховувати чужу  дитину і зробили все, щоб з нами ніяк не перетинатися. Дитину вони бачили один раз, та й то випадково.

До того ж вони всі дуже консервативні люди, живуть за правилами, «як треба», що люди скажуть і т.п. Ясна річ, що на милування нема силування і краще все залишити як є. Але іноді образа підступає до горла, просто сил немає так жити.

Ну зрозуміло батьки, старі люди. Але сестра його, вона ж наша ровесниця. Чому вона-то  мене не злюбила настільки, що робить все, щоб мене не дай Боже випадково не зустріти? Ніяких конфліктів з нею не було і бути не могло, у неї своє життя. Невже не можна хоча б з пристойності прийняти запрошення в гості хоч  раз за 5 років?