Виглядаю чудово, а одна вже багато років. Коли моя відверто негарна подруга насолоджується сімейним щастям. Не розумію, чому чоловіки не звертають на мене уваги

Я з юності схиблена на своїй зовнішності. Добре виглядати у будь-якій ситуації — моє життєве кредо. Дуже часто я бачу, як жінки втрачають себе, свою красу заради сім’ї, дітей та чоловіка.

Лягають пізно спати через те, що миють до ночі посуд чи роблять уроки. Але це так шкідливо. Хронічний недосип забирає кілька років життя, додає зморшок і взагалі негативно позначається на нервовій системі.

Догляду за собою підпорядковане все моє життя. Маски, пілінги, процедури у салоні. Я не скуплюся на засоби для шкіри, тому що розумію, що вкладаю в найцінніше, що я маю. У саму себе.

Відображення в дзеркалі переконує в тому, що я все роблю правильно. Я, без помилкової скромності, приваблива і виглядаю молодше за свої роки. Мої подруги давно вкрилися зморшками.

А я ще нічого, свіжа, як персик. На роботі багато хто заздрить моєму способу життя, в якому знаходиться час на догляд за собою. Нічого в цьому немає дивного, просто я правильно розставила пріоритети.

Не пелюшки і сорочечки, а маска для обличчя. Не борщі та шкарпетки, а похід у салон на апаратну процедуру. Тільки так можна зберегти красу та молодість. Я гадаю, це зрозуміло.

А ось що мені справді незрозуміло, то це чомусь я ніяк не можу знайти собі пару. Виглядаю я чудово, чоловіки не обділяють мене увагою. А супутника життя в мене так і нема.

Звичайно, стосунки бувають, але до пропозиції руки та серця ще ніхто не дійшов. Не розумію, що чоловікам треба. Ось вона я, вродлива, молода, підтягнута. Адже самі мужики, за їхніми словами, мріють про таку дружину.

І тим дивніше мені дивитись на сімейне щастя моєї відверто негарної подруги. Чоловік її просто на руках носить. Серйозно, якби я не бачила на власні очі, теж не повірила б.

Про мою Оленку кажуть, що з лиця воду не пити і головне, щоб людина була хороша. Все у ній не дуже. Волосся рідке і якогось мишачого кольору. Очі сірі та маленькі, ніс довгий і навіть трохи гачкуватий. На підборідді величезна родимка.

Про фігуру я взагалі мовчу. Уявіть собі три кулі різного розміру, поставлених одна на одну. Ось це і буде Олена Іванівна. Щоправда, вона чудово готує і взагалі людина дуже добра. Сумніваюся, що цих переваг вистачить, щоб перебити неприємне враження від зовнішності.

Однак Оленки чоловік ніби не бачить, що дружина відверта потвора. Дивиться закоханими очима, хоча вони одружені вже понад сім років. На кожне свято приносить величезний букет квітів.

Та й без приводу часто балує Оленку подарунками. Після роботи біжить її зустрічати, постійно дзвонить і запитує, як справи. До мене так жоден чоловік не ставився.

Не розумію, чим Оленка заслужила на увагу. Адже вона зовсім за собою не доглядає. Як тільки їй не соромно бути такою страшною? Я багато разів пропонувала їй ходити зі мною в салони, але вона щоразу зі сміхом відкидала пропозиції:

“Ні до чого мені ці дурниці. Кращою я не стану, до того ж, чоловік мене і такою любить”. Чули? Навіщо, мовляв, щось міняти, коли чоловік мене любить. Бувають такі жінки, непрохідні тупиці. Не розуміють, що чоловіки кохають очима.

У компанії з Оленою я почуваюся особливо привабливою, хоча мені й неприємно дивитися на їх, із чоловіком, стосунки. Вічно сидять і сюсюкаються, як якісь підлітки. Кажуть, що у них медовий місяць затягнувся.

Знаєте, це виглядає навіть смішно. Була б на місці подруги вродлива жінка, я б зрозуміла. Але марнувати таку увагу та компліменти якійсь потворі? Це просто безглуздо.

Оленка каже, що для сімейного щастя зовнішність не важлива. Мовляв, треба бути гарною людиною і бути готовою до компромісів. Але я категорично не погоджуюся. Компроміси компромісами, але й про красу не можна забувати.

Я, звичайно, впевнена в собі, але іноді все ж таки дивуюся і не розумію, чому подруга щаслива заміжня, а я, при всій моїй зовнішності, стільки років все одна і одна. Не можу зрозуміти, що потрібно чоловікам.

Ось вона я, доглянута, доросла, забезпечена. Чому ніхто не пропонує мені вийти заміж? Мої стосунки закінчуються, тільки-но розпочавшись. Як тільки чоловік починає розуміти, що я не збираюся під нього прогинатися і жертвувати своїм особистим часом, так одразу втікає. Але хіба я не повинна бути вірною самій собі?

Якщо я підлаштовуватимуся під кожного чоловіка, від мене самої нічого не залишиться. Якщо я потрібна людині, вона сама підлаштується під мене і робитиме те, що скажу я. Я так бачу сімейне життя.

Я впевнена, колись Оленки чоловік все зрозуміє і піде в чиїсь доглянуті руки. Це лише питання часу!