– Вибач, але у мене немає зайвих грошей. У мене є своя сім’я

В дитинстві я була щасливою дівчинкою, В мене були мама і тато. Мама мене дуже любила,  ми багато часу проводили разом, вона завжди мене підтримувала і допомагала. На жаль, моє щастя тривало недовго.

Моя мама померла, коли мені було всього дванадцять років. Я дуже важко переживала її втрату. Жили з татом удвох.

Можливо він з кимось і зустрічався, я не знаю, але при мені додому нікого не приводив. Відносини у нас з ним були нормальні, навіть трохи холодні. Він особливо до мене не приставав з повчаннями, особливо нічим не цікавився з мого життя. Так, питав про навчання, про школу.

Коли я закінчила школу і поступила вчитися, батько повідомив мені новину, що він збирається одружуватися. Він не питав моєї думки, а просто поставив перед фактом. Так в нашій квартирі з’явилася Оля. Вона була років на вісім молодша за батька. У нас з нею в принципі, склалися нормальні відносини. Ми не лаялися, але й відверто не розмовляли.

Батько, став весь свій вільний час, приділяти Оля. Мене він практично не помічав, принаймні мені так здавалося. Він ні про що мене не питав, давав гроші, коли я просила і все. А потім, у них з Ольгою, народився син і я взагалі стала зайвою. Тато просто мене не помічав. У мене склалася думка, що вони  чекали, коли я вже нарешті то з’їду від них. Хоча квартира, була не тільки батька, а й моя. Адже раніше, ми жили в ній, всі разом, я і мої батьки, мама і тато. А тепер я тут ніхто і господинею стала Оля.

Тоді я взяла і переїхала жити до свого хлопця Міші. Ми з ним уже зустрічалися майже рік і подумували про весілля, а всі ці події  просто прискорили цей процес. Батько абсолютно не заперечував і навіть не поцікавився де я і з ким збираюся жити. Єдина його фраза була:

–  Ти вже доросла, влаштовуй своє життя як вважатиме за потрібне

А мені ж його так не вистачало. Мама померла і ми жили з ним удвох, але у мене складалося відчуття, що я взагалі одна. Навіть зараз, коли в моєму житті настав відповідальний і важливий момент, він мені нічим не допоміг і не дав ніякої поради. Я не кажу вже про якусь матеріальну допомогу, як зазвичай роблять батьки на весілля своїм дітям. А коли я делікатно натякнула, чи не хоче він мені хоч трохи допомогти, то почула у відповідь:

– Ти вибач звісно, але у мене своя сім’я і зайвих грошей у мене немає.

Мені було дуже прикро це чути, адже я ніколи й ні про що не просила. Міша заспокоїв мене, сказав, що допоможе мені і плаття купити, і всі інші клопоти візьме на себе. Так все і сталося. Пройшло весілля і почалася своя сімейне життя.

Минуло кілька років. Спілкування з батьком зійшло нанівець. Я не дуже засмучувалась з цього приводу, мені пощастило з чоловіком. Але якось подзвонив батько і попросив у мене в борг грошей. Річ у тім, що він вирішив своїй Олі  подарувати дорогу шубу на ювілей, а грошей у нього не вистачало.

Я розсміялася у відповідь і повторила його слова:

–  Вибач, але у мене немає зайвих грошей. У мене є своя сім’я.

І додала, що його Оля проживе і без шуби. Батько дуже сильно образився на мене і додав, що більше мене знати не хоче. А я і не засмутилася, він і так мене не хотів знати. Особливо коли мені потрібна була його допомога і просто батьківська увага.