– Ви в телефоні мого чоловіка записані, як Клава синя…

В суботу зранку мене розбудив телефонний дзвінок, він мені відразу здався якимось боязким і тривожним. Ось навіть на телефоні так буває, дзвінки не відразу спрацьовують, а якось інакше і ти одразу розумієш, що тут щось не те.

– Алло, – підняла трубку я.

Знайомий співробітник банку попередив, що на незнайомі номери потрібно відповідати тільки «алло», а не «так», а то запишуть і будуть використовувати моє «так» у своїх цілях.

– Алло, – тихо і вкрадливо повторили на тому кінці.

– Я Вас слухаю, – не терпілося мені.

Я ще лежала в ліжку і не збиралася вставати.

– Вас Клавою звуть?

–  Що?

– Ви в телефоні мого чоловіка записані як синя Клава.

Я намагалася зрозуміти, що хоче від мене ця дама і причому тут якась Клава.

– Мабуть, Ваш чоловік помилився номером, я не Клава, вибачте, до побачення.

– Зачекайте, – стало зрозуміло, що дівчина плаче, – не вішайте трубку.

Я зітхнула, мені не хотілося проводити свій ранок, розмовляючи з заплаканою жінкою.

– Що любить Ваш чоловік з їжі, – запитала я.

Вірний спосіб зупинити жіночий плач – перевести тему.

– Сирники.

– От, – сказала я, – а білизна червона у Вас є?

– Ні, – відповіла дівчина.

– Терміново купіть собі красиву червону білизну і йдіть готувати сирники в ній. Чоловікові сподобається, – випалила я і повісила трубку.

Сон не йшов. Я тепер думала, що за дівчина, які такі сирники й хто така синя Клава…

І тут мене осінило! Минулого тижня в чаті я побачила оголошення якогось Колі, який скуповує старі ноутбуки, комп’ютери та комплектуючі, а у мене якраз валялась клавіатура з синьою підсвіткою. Я і пропонувала йому її купити.

Я набрала телефон, з якого мені дзвонили.

– Так, – сказала вона, все тим же меланхолійним голосом.

– Я згадала, Ваш чоловік хотів купити у мене клавіатуру з підсвіткою, синьою… – і поклала трубку.

Совість моя була чиста. Тепер можна вставати і радіти новому дню.