Всі друзі знали Дмитро – затятий холостяк. Дівчатам він крутив голову. Жодна дівчина не могла відмовити йому, але відносини обмежувалися одним вечером, дуже рідко трьома. Всіх дивувало таке легкодумство дівчат, але кожна з них таємно сподівалася на продовження.
Років до тридцяти, багато друзів вже були одружені. Коло спілкування Діми стало звужуватися. Ось зараз би одуматися, зупинитися, але ж ні. Він після роботи йшов додому, де в порожній квартирі його чекав улюблений кіт Баюн. Навіщо він його так назвав, казок начитався? Так, казки Діма любив, але в чудеса не вірив і коли чув чергову якусь історію, позбавлену здорового глузду, просто віддалявся.
В один з осінніх днів Діма повертався додому після вечірньої зміни. Удар по голові ззаду, і все … було, як в тумані… він чув жіночі голоси, хтось трусив його по щоках… Отямився Діма в чужій квартирі. Озирнувся, нічого не розуміє. Підійшла дівчина з чашкою чаю. Запах м’яти наповнив кімнату.
-Слав богу прокинувся, а то я швидку хотіла викликати.
-Де я?
-Не турбуйся, в безпеці, випий чай з м’ятою.
Діма став розглядати незнайомку. Довге, розкішне волосся, акуратно заплетене в косу, а ще більше вразив халат. Діма примружився, може це просто сон, зараз він відкриє очі і все зникне.
-Вам краще? Як ви себе почуваєте.
-Добре. Тільки потилиця болить.
Діма присів. Подивився на годинник. Була перша ночі, в відключці він був дві години. Діма перевів погляд на незнайомку.
-Ви хто? Як я сюди потрапив?
-Аліна, я на швидкій фельдшером працюю. Ось поверталася додому, а тут ви лежите на подвір’ї. Напевно вас обікрали. Добре, що сусіди допомогли вас в квартиру довести. Щодо здоров’я не турбуйтеся, я вас оглянула, нічого страшного , але краще до ранку вам залишитися у мене.
Аліна пішла в іншу кімнату. Діма до ранку не міг заснути. Вранці він подякував дівчині. Йому потрібно було йти, але ноги ватяні, не йдуть.
-А можу я вас запросити ввечері кудись? Наприклад в кафе.
-Сьогодні не зможу. Чергування. А завтра можна.
Весь наступний день Діма не знаходив собі місця, не міг дочекатися вечора. Зустрілися вони біля кафе. Він обійняв її: “Як довго я тебе шукав, нікому не віддам”. З тих пір вони не розлучалися і незабаром зіграли весілля. Друзі були здивовані його вчинком. А Діма жартував: “Втратив свідомість, отямився, одружений.”
Виявляється в житті є місце для чудес.