– Все тобі не подобається, тобі не догодиш! – психує чоловік, коли я вкотре незадоволена його подарунком

Через п’ять років шлюбу я дійшла невтішного висновку, що чоловік зовсім мене не знає, а що ще гірше – він навіть не прагне дізнатися. Показовим моментом для мене є подарунки, які він робить мені. Вони просто кричать про те, що чоловікові начхати на мене.

У мене завжди було трепетне ставлення до подарунків. Я ніколи не даруватиму щось “аби було”. Сама не люблю таких подарунків, які потім не знаєш, куди б подіти.

Тому я завжди або питаю прямо, що людині подарувати, або, якщо вважаю, що непогано знаю людину, купую сама, орієнтуючись на її смаки та захоплення.

Я, наприклад, знаю, що свекруха дуже любить займатися рукоділлям, останнім часом в’яже гачком, а свекр захоплюється риболовлею і довго шукав певну блешню.

Подарунки на їхні дні народження я стала вибирати заздалегідь, щоб усе встигло прийти вчасно, а в належний день із задоволенням спостерігала, як вони здивовані моїми подарунками.

Чоловіку теж завжди дарую те, що він хоче, про що мріє. Ні разу не дарувала йому шкарпетки та піну для гоління. Завжди знаходила щось таке, що його захопить. Без хибної скромності можу сказати, що жодного разу не промахнулась із подарунком.

І якщо свекруха зі свекром відповідають мені взаємністю, нехай іноді й промахуючись, але видно, що люди намагаються, то чоловік на цю тему не морочиться зовсім.

За п’ять років сімейного життя він не вивчив, що я терпіти не можу троянди та гвоздики, бо вони у мене щільно асоціюються з похороном.

Коли ми зустрічалися, він часто тягав на побачення ці квіти, я йому дякувала, але щоразу пояснювала, що якщо раптом у квітковому виборі немає, то краще взагалі без квітів, нічого страшного.

Але й зараз він на кожне свято тягне мені ці похоронні квіти, а потім обурюється, що я незадоволену морду корчу. Ну вже за п’ять років шлюбу і два попередні роки можна було вивчити, які квіти мені дарувати не треба.

Через те, що я дуже алергічна людина, я користуюся дуже невеликою кількістю косметики, найчастіше спеціалізованою, а парфуми майже не використовую.

Чоловік мені дуже любить притягнути квіти, які я не сприймаю, і якусь туш або флакон парфумів. На мої слова, що він обрав не те, чоловік ображається.

– Все тобі не подобається, тобі не догодиш! – психує він щоразу.

У чому проблема просто запитати мене? Я чоловікові останнім часом вже прямо кажу, що хочу отримати в подарунок те й те, але в результаті отримую всякий мотлох, який для мене безглуздий.

Адже те, що я прошу, не таке дороге, можна порівняти за ціною з тими подарунками, що робить чоловік, але насолоди мені принесло б набагато більше.

Прикро, що людина не хоче хоч трохи напружитись та подумати над подарунком. Він же не щодня мені щось дарує, а кілька разів на рік можна й перейматися.

Мені здається, що наш шлюб приречений. Подарунки – це не причина, а наслідок того, що чоловікові начхати на мене. Подарунки дарує для галочки. Може, і живе він зі мною теж для галочки, раз за стільки років не зробив спроби дізнатися мене краще.