Впустила сусідку в квартиру і дуже пошкодувала про це

Коли тільки купили нову квартиру, то почали робити капітальний ремонт. Зняли все до бетону, замінили всі труби та електрику, вирівняли стіни, поставили повністю нову підлогу, замінили всі вікна і двері. На все це ми потратили практично рік.

Коли ми заселилися, в нас була повністю готова тільки ванна кімната, а спали ми на матраці на підлозі.  Поступово ми почали обростати новими знайомими серед мешканців двору. Першою стала жінка балакуча, бойова, а у дворі вона була кимось на кшталт старости.

Одного вечора, до нас забігла ця сама дама. Вона не могла розібратися у своєму телефоні й через вікно попросила допомогти. Ми впустили, а вона, бувши жінкою простою,  не роззуваючись кинулася досліджувати нашу територію. Було враження, що вона зовсім забула навіщо прийшла. Намотавши кілька кіл по кімнатах, вона зупинилася з широко відкритими очима і вигукнула:

– А що це? І це все? А меблі де? А коли ви будете купувати? А гроші у вас залишилися?

Коротше, питання сипалися як з кулемета. Нам нічого не залишалося, крім як сказати, що є прихильниками стилю «мінімалізм». Сусідка явно не була задоволена відповіддю і не отримавши вичерпної інформації, помітно засмутилася. Так і втекла, навіть не показавши свій телефон. Було і смішно і сумно.

Ми знали, що інформація в ній хронічно не тримається і були впевнені, що про наші скромні побутові умови тепер буде знати весь район. Через місяць, в під’їзді я зіткнулася з сусідкою з нашого будинку (як і перша, вона любителька попліткувати на лавці), яка теж набивалася до мене в подружки, а оскільки спільних інтересів поки не спостерігалося, теж завела розмову про ремонт:

– Дуже довго робите, напевно, все дорого  буде, так?

Одним словом, напросилася подивитися. До того моменту нам вже привезли кухню і ми забрали всю нашу техніку від моєї мами. Я вирішила дозволити їй оцінити обстановку, щоб побігла по двору і спростувала інформацію про те, що ми бомжі, своїми враженнями.

Відтоді я вирішила більше не пускати сусідів до себе додому, щоб обговорення мого житла у дворі не стояв на порядку денному.